Ігор Бріль

Ігор Михайлович Бріль (нар. 9 червня 1944 року, Москва) — радянський та російський джазовий піаніст, композитор. Народний артист Російської Федерації (1998). Професор Російської академії музики ім. Гнесіних; академік Міжнародної Академії творчості. Він є автором першого в країні джазового навчального посібника «Практичний курс джазової імпровізації» (1979), що витримав вісім видань. У різний час ділив сцену з такими видатними джазменами, як Джон Фрейзер, Боб Хатчерсон, Джо Хендерсон, Георгій Гаранян, Олексій Козлов, Адам Макович, Майкл Брекер, Анатолій Кролл, Рей Чарльз, Діззі Гіллеспі, Дейв Брубек та багатьма іншими. Автор музики до вистав та фільмів («Зангезур», «Кіт у чоботях», «Серсо» та інші).

Батько — Михайло Абрамович Бріль (1910–1957), уродженець Мінська, військовослужбовець, учасник Великої Вітчизняної війни, підполковник інтендантської служби. Мати — Фаїна Вікторівна Яковлєва (1912–1993), піаністка. Старший брат — Валерій, віолончеліст. Дружина — Тамара Лазарівна Бріль (уроджена Гібалевич, нар. 1942), завідувачка кафедри звукорежисури РАМ ім. Гнесіних. Сини-близнюки (нар. 1972) Олександр і Дмитро — джазові саксофоністи.

У 1963 році закінчив фортепіанне відділення музичного училища при Московській державній консерваторії ім. П. І. Чайковського. У 1966-1969 роках грав у вокально-інструментальному джаз-оркестрі «ВІО-66» Юрія Саульського та одночасно у квартеті з Олексієм Козловим. У 1969-1974 роках був художнім керівником творчого відділення Студії імпровізаційної музики «Москворіччя». У 1968 році виїхав із сольними концертами до Німеччини (Берлін, Дрезден, Лейпциг), що стало одним із перших великих успіхів російського джазу на міжнародній сцені. У 1971 році закінчив Музично-педагогічний інститут ім. Гнесіних по класу фортепіано (клас професора Теодора Гутмана).

У 1972 році Бріль зібрав секстет «Ансамбль сучасного джазу», до складу якого увійшли альт-саксофоніст Олександр Осейчук, тенор-саксофоніст Олексій Набатов, трубач Микола Батхін, бас-гітарист Юрій Андрєєв та барабанщик Геннадій Зайцев. У 1972-1974 роках брав участь у створенні професійної джазової освіти, ставши головою предметно-циклової комісії естрадно-джазової спеціалізації Державного музичного училища ім. Гнесіних. У 1976 році записав альбом з відомим польським піаністом Адамом Маковичем. У 1983 році був прийнятий до Спілки композиторів.

У 1985 році разом з гітаристом Віталієм Розенбергом написав музику до фільму «Про кота...». 1987 року в США вийшла його перша платівка «Before The Sunsets». У 1988 році відбулися перші гастролі в США (Нью-Йорк, Вашингтон, Солт-Лейк-Сіті), а в 1989 році там же вийшов CD «Live At The Village Gate». У 1990 році Ігор Бріль створив новий ансамбль «Ігор Бріль та Нове покоління», за участю своїх синів-близнюків — Дмитра (сопрано-саксофон) та Олександра (тенор-саксофон). Ансамбль став творчою лабораторією та стартовим майданчиком для багатьох молодих джазменів.

З 1993 року завідував кафедрою «Інструментальне та джазове виконавство» РАМ ім. Гнесіних, а в 1996 році став професором. Організував перший фестиваль-огляд джазових ансамблів навчальних закладів мистецтв Москви. У 1997 році відбувся великий концерт на честь 35-річчя творчої діяльності музиканта. У 2003 році організував Всеросійський фестиваль молодих виконавців «Джазове хрещення» в Сочі, був одним з організаторів та головою журі дитячих конкурсів «Рояль в джазі» в Москві та Архангельську, а також міжнародного конкурсу виконавців джазової музики в Донецьку (Україна).

За видатний внесок у вітчизняну культуру у 2004 році на «Площі Зірок» у Москві було відкрито іменну плиту-зірку маестро. Того ж року був нагороджений орденом Пошани та став академіком Міжнародної Академії творчості. У 2007 році створив джазове об'єднання «Brilliant Jazz Club», яким керують члени родини Бріль. Серед його нагород — звання Заслуженого артиста РРФСР (1987), Народного артиста Російської Федерації (1998), Подяка Президента Російської Федерації (2010) та Подяка Міністра культури Російської Федерації (2003). У 2011 році провів сольні концерти в США, зокрема в Бібліотеці Конгресу.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.