Ігор Лавров

Ігор Лавров народився 15 березня 1945 року в Калузі в родині професійних піаністів. Його мати, Галина Євгенівна Лаврова, була викладачкою фортепіано, випускницею Державного музично-педагогічного інституту імені Гнесіних. Бабуся, Лідія Федорівна Лазарева, закінчила Санкт-Петербурзьку консерваторію. Ігор почав займатися фортепіано у віці п'яти років під керівництвом своєї бабусі. Вже у вісім років він дав свій перший концерт, а в десять — виступив з оркестром.

У 1963 році він закінчив Калузький обласний музичний коледж імені С. І. Танєєва (клас Наталії Володимирівни Юзефович), а в 1970 році — Державний музично-педагогічний інститут імені Гнесіних (нині Російська академія музики імені Гнесіних), де навчався в класі маестро Теодора Давидовича Гутмана, учня Генріха Густавовича Нейгауза. У 1964–1967 роках проходив військову службу в Окремому показовому оркестрі Міністерства оборони СРСР під керівництвом генерал-майора Миколи Михайловича Назарова.

Після закінчення інституту імені Гнесіних Лаврова направили до новоствореного Уфимського державного інституту мистецтв. Там він працював з 1970 по 1989 рік, очолюючи кафедру спеціального фортепіано. Паралельно, з 1970 по 1973 рік, він навчався на заочному відділенні асистентури-стажування в інституті імені Гнесіних. Щорічною традицією в Уфі стали його концерти з другом юності та колегою, піаністом Вадимом Наумовичем Монастирським (нині професор Єрусалимської академії музики і танцю), які проводилися в день народження їхнього вчителя Теодора Гутмана і збирали численну публіку.

У 1977–1980 роках за направленням Міністерства культури СРСР Ігор Лавров працював у Національній консерваторії Сенегалу в Дакарі. У 1985 році йому було присвоєно звання заслуженого артиста БАССР. У 1989 році його запросили викладати до Державного музично-педагогічного інституту імені Гнесіних, де він працював до 1993 року. Протягом своєї кар'єри він проводив майстер-класи в СРСР, Німеччині, Франції, Сенегалі, Гамбії та США, а також був членом журі різноманітних національних і міжнародних конкурсів. Зокрема, у 1991–1992 роках він входив до складу журі Southwestern Youth Music Festival у Лос-Анджелесі та виступав з концертами в США.

З 1993 року на запрошення маестро Хосе Антоніо Абреу Ігор Лавров живе і працює у Венесуелі. Він є професором кафедри фортепіано Національного експериментального університету мистецтв у Каракасі. Його учні неодноразово ставали лауреатами численних національних та міжнародних конкурсів і фестивалів. Як соліст він виступав із провідними оркестрами Венесуели, зокрема із Симфонічним оркестром імені Симона Болівара, оркестром Гран Маріскаль де Аякучо, Національним філармонічним оркестром та Муніципальним оркестром Каракаса.

Лавров був запрошеним артистом на багатьох фестивалях, серед яких Фестиваль Чайковського (1993), Міжнародний фестиваль скрипкової музики (1997), Фестиваль Монпельє в Каракасі (1998), а також щорічні фестивалі російської музики в Каракасі (з 2010 року). Він також брав участь у журі венесуельських конкурсів «Harriet Serr», «Sylvia Eisenstein» та «Yamaha». У 2012 році в Школі мистецтв Хорхе Серрано в Каракасі, що працює під егідою ЮНЕСКО, було відкрито концертний зал імені Ігоря Лаврова. Серед його композиторських робіт — «Триптих: минуле, сьогодення і майбутнє» для фортепіано (1997), «Ноктюрн для лівої руки» (2003), «Прелюдія і Фуга» для фортепіано (2008) та «Романс» для скрипки і фортепіано (2010).

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.