Імре Кальман
Імре (Еммеріх) Кальман (24 жовтня 1882 — 30 жовтня 1953) — угорський композитор, один із найвідоміших авторів популярних оперет, серед яких «Сильва» («Королева чардашу»), «Баядера», «Принцеса цирку», «Фіалка Монмартру» та інші. Його творчість вважають завершенням періоду розквіту віденської оперети.
Народився в Шіофоку на березі озера Балатон (тоді Австро-Угорщина, нині Угорщина) в єврейській родині. Батько — торговець Карл Коппштейн, уродженець Будапешта; ще під час навчання в гімназії Імре змінив прізвище на Кальман. Мати — Паула Кальман-Коппштейн (у дівоцтві Зінгер), родом із Вараждина.
Спершу навчався як піаніст, однак через артрит був змушений зосередитися на композиції. Закінчив Музичну академію імені Ференца Ліста в Будапешті, де разом із ним навчалися Бела Барток, Альберт Сірмаї та Золтан Кодай. У 1904 році працював музичним критиком у будапештській газеті «Пешті Напло», паралельно активно писав музику; романси й симфонічні твори не принесли йому значного успіху, проте цикл пісень був відзначений Великою премією міста Будапешта.
За порадою друга, композитора Віктора Якобі, Кальман звернувся до жанру оперети. Перший великий успіх принесла оперета «Татарське нашестя» (Tatárjárás, 1908), тепло прийнята в Будапешті й поставлена у Відні, Нью-Йорку та Лондоні під назвою «Осінні маневри». У 1908 році композитор переїхав до Відня, де закріпив репутацію оперетою «Циган-прем’єр» (1912).
У 1915 році з’явилася його найпопулярніша оперета «Королева чардашу (Сильва)», яку ставили навіть по різні боки фронту Першої світової війни; її виконували й у Росії, змінюючи прізвища персонажів та місце дії. У 1920-х найбільший успіх мали «Баядера» (1921), де поряд із вальсами й чардашами композитор використав модні ритми фокстроту та шиммі, а також «Маріца» (1924) і «Принцеса цирку» (1926). Найбільш «угорською» з його оперет називають «Маріцу».
У 1929 році Кальман одружився з молодою емігранткою з Пермі, акторкою Вірою Макінською, якій згодом присвятив оперету «Фіалка Монмартру». У подружжя народилися син Карой і дві доньки — Лілі та Івонка. У 1934 році композитор був нагороджений французьким орденом Почесного легіону.
Після аншлюсу Австрії Кальман, відмовившись від пропозиції стати «почесним арійцем», емігрував із родиною спершу до Парижа (1938), а потім до США (1940). Його оперети були заборонені в нацистській Німеччині, а дві сестри композитора загинули в концтаборах. У 1942 році він розлучився з Вірою, але за кілька місяців вони знову возз’єдналися.
Після розгрому нацизму взимку 1948/1949 року Кальман приїздив до Європи, поклав вінок на могилу Франца Легара, після чого повернувся до США. У 1949 році переніс інсульт і був частково паралізований; згодом стан дещо поліпшився, і в 1951 році, на наполягання Віри, він переїхав до Парижа, де через два роки помер. Згідно із заповітом, його поховано у Відні на Центральному кладовищі, поруч із могилами Бетховена, Брамса і Моцарта.
Останню оперету композитора «Arizona Lady» завершив його син; прем’єра відбулася 1 січня 1954 року в Міському театрі Берна. Музику Кальмана характеризують святковість, вишуканість, відточена мелодика та майстерна оркестровка; при цьому вона послідовно пронизана угорськими мотивами незалежно від «національності» персонажів. Значна частина його творів отримала екранізації в різних країнах; вшанування композитора включає астероїд (4992) «Кальман», музей і пам’ятник у Шіофоку, меморіальну кімнату в Австрійській національній бібліотеці та австрійську поштову марку 1982 року, а мелодія з «Фіалки Монмартру» стала основою музики ісландського футбольного гімну «Ég er kominn heim».
Connections
This figure has 1 connection in the art history graph.