Інгеборг фон Шеллендорф

Інгеборг Марія Вільгельміна Бронзарт фон Шеллендорф (уроджена Штарк) — німецька піаністка та композиторка шведського походження. Вона народилася в родині шведських купців, що мешкали в Росії. Музичну освіту здобувала в Санкт-Петербурзі у піаніста Миколи Мартинова, а також у Адольфа Гензельта та Костянтина Деккера. У 1858 році вона вирушила до Веймара, де удосконалювала свою майстерність під керівництвом Ференца Ліста. У 1861 році вийшла заміж за іншого учня Ліста, Ганса Бронзарта фон Шеллендорфа.

Піаністка активно гастролювала, зокрема час від часу виступала в Росії, де її високо цінували критики, наприклад Володимир Одоєвський, який називав її однією з перших музичних художниць Європи. Після призначення чоловіка генеральним директором королівських театрів у Ганновері в 1867 році, гастрольна діяльність Інгеборг пішла на спад, проте вона активніше зайнялася композицією. Вона також була господинею відомого домашнього салону, гостями якого були Йозеф Йоахім, Ганс фон Бюлов, Фрідріх Каульбах та інші діячі культури.

У композиторському доробку Інгеборг Бронзарт фон Шеллендорф значне місце посідають опери, серед яких «Саїська богиня» (1867), «Єрі і Бетелі» (1873) на лібрето Гете та «Хьярне» (1890), яка мала полемічний характер щодо творчості Вагнера. Її «Марш Кайзера Вільгельма» відкривав жіночу програму Всесвітньої виставки 1893 року в Чикаго. Також вона є авторкою фортепіанного концерту (1863) та численних вокальних циклів на вірші Гейне, Платена, Лермонтова та інших поетів.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.