Джеймс Лівайн

Джеймс Лоренс Лівайн (23 червня 1943 — 9 березня 2021) — видатний американський диригент і піаніст. Він походив з музичної єврейської родини: дід був композитором і кантором у синагозі, батько Лоренс — скрипалем, а мати Хелен Голдстейн — акторкою. Також у нього були брат Том, художник, і сестра Джанет. Займатися музикою Джеймс почав ще дитиною, а в 10 років дав перше публічне представлення, виконавши Другий фортепіанний концерт Мендельсона з Симфонічним оркестром Цинциннаті.

У 1956 році брав уроки у Рудольфа Серкіна в музичній школі Марлборо, згодом навчався у Розіни Левіної в Аспені та осягав мистецтво диригування в Джульярдській школі (1961—1964) у Жана Мореля. У середині 1960-х стажувався у Джорджа Селла в Клівлендському оркестрі. Важливим етапом кар'єри став червень 1971 року, коли Лівайн терміново замінив Іштвана Кертеса за пультом Чиказького симфонічного оркестру на фестивалі Равінія. Це започаткувало тривалу співпрацю: з 1973 по 1993 рік він був музичним директором цього фестивалю, де його енергійний стиль контрастував з підходом ветерана сцени Георга Шолті. Також у 1974—1978 роках керував Травневим фестивалем у Цинциннаті.

Найбільше визнання Лівайн здобув у Метрополітен-опері, де дебютував у червні 1971 року з оперою «Тоска». Він обіймав посаду музичного директора театру з 1976 по 2016 рік (з 1986 по 2004 рік був також художнім керівником), провівши за пультом рекордні 2577 вистав. Генеральний менеджер Пітер Гелб зазначав, що жоден артист за 137-річну історію Метрополітен-опери не мав такого глибокого впливу на театр. У 1980 році Лівайн заснував Програму розвитку молодих артистів імені Ліндеманна. Після відставки у 2016 році отримав титул почесного музичного директора.

Окрім роботи в Нью-Йорку, Лівайн очолював Мюнхенський філармонічний оркестр (1999—2004) та став першим народженим у США музичним керівником Бостонського симфонічного оркестру (2004—2011). Його репертуар охоплював музику від Баха до Ксенакіса, включаючи світову прем'єру «Великого Гетсбі» Джона Харбісона та запис саундтреку до мультфільму «Фантазія 2000». Попри широке визнання, деякі критики, зокрема Ентоні Томмазіні, відзначали, що роботам Лівайна іноді бракувало індивідуального характеру, а його записи Малера поступалися емоційністю інтерпретаціям Леонарда Бернстайна.

Останні десятиліття життя музиканта були ускладнені серйозними проблемами зі здоров'ям. Окрім травм спини та операцій, у 2016 році було офіційно підтверджено, що з 1994 року Лівайн страждав на хворобу Паркінсона. Після дворічної перерви (2011—2013) він повертався до виступів, диригуючи зі спеціально обладнаного інвалідного візка.

Фінал кар'єри диригента був зруйнований гучним скандалом. У грудні 2017 року The New York Times опублікувала звинувачення у сексуальних домаганнях до чоловіків, епізоди яких сягали 1960-х років і стосувалися, зокрема, підлітків, яких він наставляв. Символічно, що останній виступ маестро в Метрополітен-опері відбувся 2 грудня 2017 року, коли він диригував «Реквіємом» Верді. У березні 2018 року, після внутрішнього розслідування, що підтвердило факти зловживань щодо вразливих артистів, театр звільнив Лівайна; аналогічне рішення прийняв Бостонський симфонічний оркестр. Сам музикант заперечував звинувачення до кінця життя.

Джеймс Лівайн помер 9 березня 2021 року у своєму будинку в Палм-Спрінгс від природних причин. Попри суперечливу репутацію та ганебне завершення кар'єри, він залишається в історії як лауреат багатьох премій, включаючи вісім нагород «Греммі» та Національну медаль США в галузі мистецтв (1997), а також як почесний доктор низки університетів та член Американського філософського товариства.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.