Жан-Франсуа Лесюер

Жан-Франсуа Лесюер — французький композитор, музичний теоретик, диригент, критик і педагог. Дитинство провів у церковних хорах Абвіля та Ам’єна, навчався також у абата Ніколя Розе в Парижі. Працював хормейстером у Діжоні, Ле-Мані й Турі, а також у Се, після чого очолив капелу Собору Паризької Богоматері. Тут він започаткував сміливі новації, зокрема ввів оркестр на свято Успіння, що викликало значний резонанс. У роки Французької революції створював хори та гімни для масових свят. З 1786 року очолював капелу Нотр-Дам, а пізніше став професором і інспектором Національного музичного інституту, який став Паризькою консерваторією. З 1818 року повернувся до викладання. Серед його учнів — Берліоз, Гуно, Тома, Мармонтель.

Писав опери, духовну музику й теоретичні праці. Після прем’єри опери «Оссіан, або Барди» отримав орден Почесного легіону. Протягом 1788–1792 років жив у Лондоні, де працював поза офіційними французькими структурами. У Парижі виступав із критикою консерваторії, що призвело до його звільнення у 1802 році, однак уже в 1804 році Наполеон призначив його маестро капели Тюїльрі.

Лесюер написав тріумфальний марш для коронації Наполеона, а в 1813 році був обраний до Академії витончених мистецтв. Після Реставрації став композитором королівської капели та керівником оркестру Паризької опери. Він був племінником художника Юсташа Лесюера, що підкреслювало тяглість мистецької традиції його родини. Серед його великих духовних творів відомі різдвяна ораторія, ораторії Страстей, «Руф і Ноемі» та «Руф і Вооз».

Похований на цвинтарі Пер-Лашез у Парижі (ділянка 11).

Місце народження / Місце смерті:
Дрюка — Париж

Роки народження і смерті:
1760–1837

Connections

This figure has 5 connections in the art history graph.