Йоганн Еразмус Кіндерманн

Йоганн Еразмус Кіндерманн — німецький композитор та органіст епохи бароко, один із найважливіших представників нюрнберзької музичної школи першої половини XVII століття. Він був видатним педагогом і мав значний вплив на подальший розвиток органної та вокальної музики.

Народжений у Нюрнберзі, Кіндерманн змалку здобував музичну освіту й уже у п’ятнадцятирічному віці виконував партії баса та грав на скрипці під час недільних концертів у Фрауенкірхе. Його головним учителем був Йоганн Стаден. У 1634/35 роках міська влада надала йому дозвіл і кошти на поїздку до Італії для ознайомлення з новими музичними течіями, після чого у 1636 році він повернувся до Нюрнберга на посаду другого органіста Фрауенкірхе.

У 1640 році Кіндерманн недовго працював органістом у Швабіш-Галлі, але того ж року повернувся до Нюрнберга, де став органістом Егидієнкірхе — третьої за престижністю органної посади в місті. Він залишався там до кінця життя, здобувши славу одного з найвідоміших музикантів Нюрнберга та найавторитетніших учителів. Серед його учнів були Авґустин Пфлегер, Генріх Швеммер і Георг Каспар Веккер, які виховали останнє покоління нюрнберзької школи, включно з братами Крінґерами та Йоганном Пахельбелем.

Кіндерманн відігравав значну роль у поширенні нової італійської музики в Нюрнберзі та Південній Німеччині, друкуючи не лише власні твори, а й роботи Джакомо Каріссімі, Джіроламо Фрескобальді та Тарконіо Мерули. Більшість його збережених творів — це вокальна музика, що демонструє перехід від старіших форм до концертатного стилю й використання басо контінуо; серед них є мотети для хору без інструментів, концерти для сольних голосів, рецитативні та діалогові експерименти.

Йому належать також близько двохсот пісень на різноманітні тексти, а низка рукописних композицій стала ранніми зразками великих церковних кантат із контрастом сольних і хорових розділів. Серед клавірних творів найважливішою є збірка Harmonia Organica (1645), ймовірно одне з найперших німецьких гравійованих музичних видань. Вона містить 25 контрапунктичних творів, зокрема низку прелюдій, фуг і визначну потрійну фугу на хоральні мелодії, а також масштабний Magnificat з різними техніками обробки в кожному розділі.

У сфері камерної музики особливо вирізняється збірка Canzoni, sonatae (1653), де використано одне з перших у Німеччині застосувань скордатури. Інші камерні твори для духових і струнних інструментів наслідують стиль Стадена, а наявні свідчення також вказують на втрату частини подібних збірок.

Серед додаткових відомостей про композитора важливо зазначити, що його життя було хронологічно окреслене 1616–1655 роками, а під час італійської подорожі він, імовірно, відвідав Венецію, як це робили інші нюрнберзькі музиканти. У деяких його вокальних творах, зокрема в рецитативі «Dum tot carminibus» для тенора та континуо, зустрічається сміливе використання непідготовлених дисонансів, що випереджає пізніші барокові техніки.

Його збірка прелюдій у Harmonia Organica демонструє систематичне охоплення церковних ладів: перші шість прелюдій охоплюють автентичні та плагальні модуси, а наступні шість повторюють цикл у транспозиції на квінту вниз. До інших клавірних творів Кіндерманна належать також танці для чембало, що розширюють уявлення про його стилістичну багатогранність. Камерні композиції зі збірки Canzoni, sonatae вважаються передвісниками пізніших інструментальних циклів, зокрема творів Бібера, оскільки складаються з низки контрастних розділів у дусі італійських зразків.

Connections

This figure has 3 connections in the art history graph.