Йоганн Гуммель

Йоганн (Ян) Непомук Гуммель — австрійський композитор і піаніст-віртуоз, представник пізнього класицизму та раннього романтизму. Народився у Пресбурзі (нині Братислава) в сім’ї музиканта: його батько був керівником оркестрів у театрах Братислави та Відня. З дитинства проявляв винятковий талант: у три роки вже демонстрував здібності, а в п’ять отримав своє перше піаніно. У 1786–1788 роках навчався у Вольфганга Амадея Моцарта та Антоніо Сальєрі, згодом у Відні в Йоганна Георга Альбрехтсбергера та Сальєрі. З 1795 року став учнем Йозефа Гайдна, який присвятив йому сонату ля-бемоль мажор.

Гуммель був одружений з оперною співачкою Елізабет Рёкель, від цього шлюбу мав двох синів. Він підтримував дружні стосунки з Бетховеном і Шубертом, який присвячував йому свої твори. Серед його учнів — Фелікс Мендельсон, Франц Шоберлехнер і Юліус Бенедикт. Як блискучий віртуоз, Гуммель здобув славу в усій Європі та здійснив численні гастролі, включно з виступами в Англії, Росії, Бельгії та Голландії.

У творчості Гуммеля поєднуються класична ясність і ранньоромантична емоційність. Найвищого визнання здобули його фортепіанні твори, відзначені віртуозністю, витонченістю мелодики та сентиментально-романтичним характером. Ноктюрн «Пам’ять дружби» був оркестрований Михайлом Глінкою. Його концерти для фортепіано a-moll і h-moll вплинули на формування стилю молодого Шопена.

Важливе місце у творчій біографії Гуммеля посідає його діяльність як капельмейстера: у 1804–1811 роках він працював у князів Естергазі в Ейзенштадті, пізніше — у Штутгарті та Веймарі. У Веймарі він перетворив місто на один із провідних центрів музичної культури, ініціював створення пенсійних програм для музикантів і став одним із перших борців за їхні авторські права.

У Росії Гуммель виступав із великим успіхом: у 1822 році він дав авторські концерти в Москві та Петербурзі, де виконував створену спеціально для цих виступів фантазію «Полімелос» на теми російських народних пісень. Він також використовував українську народну мелодику — у фортепіанному тріо ля мажор, op. 78, прозвучала пісня «Їхав козак за Дунай».

Гуммель залишив значну спадщину: концерти та численні твори для фортепіано, камерну музику, опери й балети. Його «Обстоятельне теоретичне і практичне наставлення до фортепіанної гри» стало важливим педагогічним трактатом, який був перекладений та виданий у Петербурзі. На честь композитора названо астероїд 16398 Hummel.

У останні роки життя він працював над фортепіанними перекладами квартетів Бетховена для лондонського видавця, але не завершив цю працю. Помер у Веймарі 17 жовтня 1837 року.

Connections

This figure has 11 connections in the art history graph.