Йоганн Вальтер
Йоганн Готфрід Вальтер був німецьким музичним теоретиком, лексикографом, органістом і композитором, народженим 18 вересня 1684 року в Ерфурті та померлим 23 березня 1748 року у Веймарі. Він виріс у середовищі, тісно пов’язаному з музичною традицією, та здобув ґрунтовну освіту в провідних музикантів свого часу, серед яких були Йоганн Бернхард Бах і Йоганн Андреас Кречмар. Уже в юності Вальтер проявляв великий інтерес до теорії та практики музики, що згодом визначило його життєвий шлях.
У 1702 році він став органістом церкви Святого Фоми в Ерфурті, паралельно відвідуючи лекції з філософії та права в Ерфуртському університеті. Однак академічна освіта не стала для нього пріоритетом, і він остаточно обрав музику своєю професією. Протягом 1703–1707 років Вальтер здійснив подорож німецькими містами, знайомлячись із провідними композиторами та органістами, а також удосконалюючи свої знання композиції. Зустріч у Хальберштадті з впливовим теоретиком Андреасом Веркмейстером стала для молодого музиканта важливою подією: Веркмейстер не лише поділився своїми працями, а й підтримував подальше листування з Вальтером.
Філософські трактати Роберта Фладда та Афанасія Кірхера, разом із теоретичними працями Веркмейстера, істотно вплинули на становлення Вальтера як мислителя. Від 1707 року і до самої смерті він працював органістом церкви Петра і Павла у Веймарі. Саме там він зблизився з Йоганном Себастьяном Бахом, своїм родичем по материнській лінії; їхні матері були зведеними сестрами Леммергірт. У 1712 році Бах став хрещеним батьком старшого сина Вальтера, що свідчить про теплі й довірливі стосунки між двома музикантами.
Поряд з органістською службою Вальтер у 1707–1715 роках навчав музичній композиції спадкового принца Йоганна Ернста Саксен-Веймарського. З 1721 року він також виконував обов’язки придворного музиканта. Незважаючи на визнання та підтримку серед музикантів, Вальтер так і не зміг отримати посаду кантора у Веймарі. Він неодноразово подавав прохання, навіть після від’їзду Баха з міста, але безуспішно. Останні роки життя музикант провів у матеріальних труднощах, залишаючись, однак, відданим своїй мистецькій діяльності.
Найвідомішою працею Вальтера став фундаментальний «Музичний лексикон, або Музична бібліотека», опублікований у 1732 році. Це перша німецька музична енциклопедія в сучасному розумінні, обсягом 659 сторінок та з додатками нотних прикладів, таблиць і схем. До лексикону було включено близько 3000 термінів і 200 біографічних статей, упорядкованих у строгому алфавітному порядку, а також матеріали, запозичені більш ніж із 250 джерел. Важливу роль у створенні книги відіграли праці Йоганна Маттезона, на які Вальтер посилався понад двісті разів. Ця праця й досі вважається ключовим джерелом з історії німецької музики XVII — початку XVIII століть.
Для принца Йоганна Ернста Вальтер у 1708 році створив підручник «Настанови щодо музичної композиції», у якому виклав узагальнення провідних теоретичних і педагогічних концепцій свого часу. Трактат містив класифікацію риторичних фігур у музиці, доповнену нотними прикладами, а також розділи з елементарної теорії та словник музичних термінів. Значний обсяг його листування також зберігся і є цінним джерелом для дослідників.
Композиторська спадщина Вальтера включає численні органні твори, особливо хоральні прелюдії, у яких відчутний вплив Йоганна Себастьяна Баха. Він також створив значну кількість органних транскрипцій італійських та німецьких концертів, серед яких 14 обробок творів Альбіноні, Джентілі, Тальєтті, Тореллі, Вівальді та Телемана, що стали моделями для бахівських транскрипцій. Як міський органіст Веймару він написав 132 хоральні прелюдії, а його спадщина також включає клавірний концерт та прелюдії й фуги 1741 року. Його діяльність як теоретика, педагога та композитора зробила вагомий внесок у розвиток німецької музичної культури бароко, а його праці продовжують впливати на сучасні дослідження музичної історії та теорії.
Connections
This figure has 1 connection in the art history graph.