Йозеф Рафф

Йозеф Йоахім Рафф був німецько-швейцарським композитором і музичним педагогом, який народився 27 травня 1822 року в Лахені поблизу Цюриха. Він виріс у сім’ї органіста, котрий емігрував із Вюртемберга, рятуючись від примусової військової служби під час наполеонівських воєн. Рафф не отримав систематичної музичної освіти й значною мірою був самоучкою, хоча навчання в єзуїтській школі сформувало його загальний інтелектуальний фундамент.

Після закінчення школи він працював учителем у Шмеріконі, Швіці та Рапперсвілі. У цей час Рафф робив свої перші кроки в композиції, створюючи фортепіанні твори. Дебют відбувся завдяки тому, що Фелікс Мендельсон підтримав його й допоміг надрукувати композиції у видавництві Breitkopf & Härtel у 1844 році. Позитивні відгуки Роберта Шумана в журналі Neue Zeitschrift für Musik сприяли зростанню популярності молодого митця.

Надихнувшись успіхом, Рафф переїхав до Цюриха й повністю присвятив себе композиторській діяльності. У 1845 році він познайомився з Ференцом Лістом, який став одним із найважливіших його наставників. Протягом певного часу Рафф жив у Штутгарті, де зблизився з Гансом фон Бюловом, а з 1850 по 1853 рік працював асистентом Ліста у Веймарі. Там він приєднався до так званої веймарської музичної школи, публікував статті в Neue Zeitschrift für Musik та написав працю «Вагнерівська проблема» (1854).

З 1856 по 1877 рік композитор проживав у Вісбадені, де продовжив активну творчу діяльність. У 1877 році він став першим директором Франкфуртської консерваторії Хоха. На цій посаді Рафф проявив себе як новатор: заснував спеціальний клас для жінок-композиторок, запросив до викладання Клару Шуман та інших видатних музикантів. Як педагог композиції він виховав цілу плеяду талановитих митців, серед яких Едвард Мак-Довелл і Олександр Ріттер.

Сценічні твори Раффа, зокрема опера «Король Альфред», не мали значного успіху, однак його інструментальна музика швидко здобула визнання. Після успішних виконань у Веймарі репутація Раффа як симфоніста почала стрімко зростати. Він створив одинадцять симфоній, серед яких «До батьківщини», «У лісі», «Леонора», «В Альпах», «Весняні звуки» та «Влітку», що закріпили його позицію одного з провідних композиторів свого часу.

У другій половині XIX століття музика Раффа була широко відомою й часто виконуваною в різних країнах Європи. Критики, серед яких Н. Ф. Соловйов, зараховували його до числа найвидатніших композиторів сучасної німецької школи. Його творчість охоплює опери, симфонії, концерти для різних інструментів, значну кількість камерної музики, фортепіанні сонати, сюїти, п’єси, а також хорові твори та пісні. Він залишив вагомий слід у розвитку романтичної музики та вплинув на кількох поколінь музикантів.

Йозеф Йоахім Рафф помер 4 червня 1882 року у Франкфурті-на-Майні. Його спадщина зберігається в численних бібліотеках і досі викликає інтерес дослідників і виконавців, які відкривають для себе масштаб і різноманітність творчого доробку композитора.

Connections

This figure has 3 connections in the art history graph.