Юліан Фонтана

Юліан (Жюль) Фонтана був польським піаністом, композитором і музичним педагогом, народженим 31 липня 1810 року у Варшаві. Він походив із родини лютеран і був сином вихідця з Італії, що визначило певні риси його культурного світогляду. Освіту здобував у Варшавському ліцеї, після чого вивчав право в столичному університеті та навчався у консерваторії Варшави під керівництвом Юзефа Ельснера, одного з провідних музичних педагогів свого часу.

Фонтана був близьким другом Фридерика Шопена, з яким його пов’язувала не лише дружба, а й творча співпраця. У 1840 році Шопен присвятив йому два Полонези, opus № 40. Після участі в Польському повстанні 1830 року та його поразки Фонтані довелося покинути країну: він спершу втік до Гамбурга, а згодом емігрував до Франції. Із 1832 року музикант оселився в Парижі, де продовжив свою концертну діяльність та інтегрувався в європейські музичні кола.

У 1835 році він брав участь у великому лондонському концерті для шести піаністів, серед яких були такі відомі діячі, як Ігнац Мошелес, Йоганн Крамер та Шарль Валантен Алькан. Надалі Фонтана багато гастролював Європою та Америкою. Особливо значущими стали його виступи разом з італійським скрипалем Камілло Сіворі, з яким він грав у Нью-Йорку, на Кубі та Гавайях. Саме завдяки Фонтані 8 липня 1844 року на Кубі вперше прозвучала музика Шопена.

У 1844–1845 роках він працював на Кубі як музичний педагог і виховав низку талановитих учнів, серед яких був композитор Ніколас Руіс Еспадеро. Після повернення до Нью-Йорка Фонтана у 1855 році отримав громадянство США. Того ж року він, всупереч волі покійного Шопена, видав збірку його неопублікованих рукописів (opus № 66–73), серед яких була всесвітньовідома Fantaisie-Impromptu cis-moll op. 66.

У другій половині 1850-х та 1860-х років Фонтана продовжував жити між Кубою, Нью-Йорком, Парижем та Польщею. У 1859 році він опублікував 16 «Польських пісень» Шопена і opus № 74. У 1860 році композитор Луї Моро Готшалк присвятив йому дві власні композиції – La Gitanella та Illusions perdues, що свідчило про авторитет Фонтани серед сучасників.

Протягом 1836–1838 років Фонтана мешкав разом із Фридериком Шопеном у його паризькій квартирі на вулиці Шосе-д’Антен, 38, що поглибило їхню творчу співпрацю. У 1830-х роках він вів мандрівне життя між Францією та Англією, а на початку 1850-х недовгий час жив у Монжероні поблизу Парижа, де долучився до літературного середовища та заприятелював з Адамом Міцкевичем.

У 1850 році в Нью-Йорку Фонтана одружився з Каміллою Далкур Теннант, вдовою торговця Стівена Катлі Теннанта та матір’ю п’ятьох дітей. Їхній спільний син, Юліан Камілло Адам Фонтана, народився 10 липня 1853 року в Парижі. Після смерті дружини у 1855 році він подбав про те, щоб її діти від першого шлюбу перебували під опікою родини в Англії, а також намагався повернути спадок дружини на Кубі, однак ці зусилля виявилися безуспішними.

Окрім музичної діяльності, Фонтана активно працював у галузі літератури та науки. Він переклав польською мовою роман «Дон Кіхот» Мігеля де Сервантеса, а в 1869 році видав книжку з народної астрономії. Його вважали одним із літературних виконавців спадщини Шопена, а сам він зберігав значний обсяг приватних спогадів про композитора, які так і не були опубліковані за його життя.

Незважаючи на численні таланти та широку діяльність, кінець його життя був трагічним: втрата слуху й злидні призвели до того, що в грудні 1869 року він наклав на себе руки, отруївшись чадним газом у Парижі. Перед смертю він подбав про майбутнє свого сина, доручивши його догляд родині дружини в Англії.

Юліан Фонтана залишив по собі цінну музичну спадщину, що включає салонні композиції, Caprices, Reveries, численні мазурки, ноктюрни та романси. Його діяльність сприяла популяризації музики Фридерика Шопена у світі та розвитку фортепіанної школи XIX століття. Похований він на кладовищі Монмартр у Парижі.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.