Юлій Іссерліс

Юлій Давидович Іссерліс (англ. Julius Isserlis; 31 жовтня [7 листопада] 1888, Кишинів — 23 липня 1968, Лондон) — російський, австрійський і британський піаніст та музичний педагог, а також автор фортепіанних п’єс у романтичному дусі.

Народився в Кишиневі в родині Давида Хаскелевича Іссерліса (уродженця Шклова) та Анни Меджибожської, яка закінчила акушерські курси при Московському університеті. Музикою почав займатися з чотирьох років; у семирічному віці за рекомендацією педагога Колезе був спрямований до Київського музичного училища до його директора, професора В. В. Пухальського, а 1900 року — до Московської консерваторії до тодішнього директора В. І. Сафонова.

У 13 років виступив у симфонічному концерті пам’яті Антона Рубінштейна, виконавши «Польську фантазію» Ф. Шопена з оркестром під орудою В. І. Сафонова. Після закінчення Московської консерваторії із золотою медаллю (1905) удосконалювався в Парижі у Р. Пюньо.

У 1905—1907 роках гастролював у Берліні, Парижі та Швейцарії з оркестром під керуванням В. І. Сафонова. У 1907—1908 роках на запрошення Модеста Альтшулера виступав у Нью-Йорку, де відбулася серія його концертів у супроводі оркестру Російського симфонічного товариства під керуванням Сафонова.

З 1911 року викладав в Одеському музичному училищі, а в 1913—1918 роках був професором Музично-драматичного училища Московського філармонічного товариства. Від 1922 року жив у Відні, а з 1938 року — у Лондоні; займався педагогічною діяльністю та гастролював у різних країнах.

Його концертні програми складалися переважно з творів російських композиторів; особливо уславився як блискучий інтерпретатор О. М. Скрябіна (з яким познайомився в Парижі 1907 року), С. В. Рахманінова, М. К. Метнера та ранніх творів С. С. Прокоф’єва. Водночас він вирізнявся оригінальним прочитанням романтичної музики (Р. Шуман, Ф. Ліст) і французьких імпресіоністів.

Іссерліс також писав фортепіанні твори, серед видань яких: «Märchen. Fairy Tale», op. 6; «Russischer Tanz», op. 7; «Drei Klavierstücke», op. 8 (Moment Musical, Méditation, Le Vol d’une Hirondelle); «Toccata in Quarten» та «Prélude Exotique», op. 10 (Universal-Edition, зокрема видання 1930–1931 років). У дискографії, згаданій у джерелі, фігурує також запис «24 Preludes», op. 11 О. М. Скрябіна (Delta DEL 12022, Велика Британія), а твір «Souvenir russe» Іссерліса виконував його онук, віолончеліст Стівен Іссерліс, у супроводі фортепіано.

Серед учнів Іссерліса названі Рут Гайгер (Відень), Оскар Моравец (Чехословаччина—Канада) та Бернар Пінсоно (Лондон). Із 1980 року Королівське філармонічне товариство Великої Британії присуджує дворічну стипендію імені Юлія Іссерліса.

У родині музиканта продовжилася виконавська традиція: його син — піаніст Георг (Джордж) Іссерліс (1917—?), онук — один із найвідоміших британських віолончелістів Стівен Іссерліс, а також онучки — британська скрипалька Рейчел Іссерліс і альтистка Аннет Іссерліс, засновниця британського оркестру The Orchestra of the Age of Enlightenment та солістка Sir John Eliot Gardiner’s English Baroque Soloists.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.