Джуліо Радіккі

Джуліо Радіккі (Julius Radichi) — італійський за походженням та австрійський за діяльністю оперний співак-тенор і педагог вокалу. Народився 1763 року і помер 16 вересня 1846 року у Відні. Існує припущення, що він був сином композитора та диригента Джузеппе Радіккі, капельмейстера в Сполето й Урбіно. На початку своєї кар’єри в 1790-х роках співав на сценах Італії — зокрема, у Мілані (в «Ла Скала» в сезоні 1793–1794), Генуї, Флоренції, Урбіно, Сенігаллії, Равенні, Новарі, Варезе, Трієсті та Любляні. У 1807 році дебютував у Празі, спеціально вивчивши для цього німецьку мову.

З 1808 по 1819 рік (а потім 1826–1829) був солістом Віденської придворної опери. Він увійшов в історію як перший виконавець партії Флорестана у фінальній (1814) редакції опери «Fidelio» Людвіга ван Бетховена, а раніше також співав роль Флорестана в «Леонорі» Паера (1809) у театрі на Кернтнерторі. Придбав широку популярність як концертний та ораторіальний виконавець — особливо у творах Йозефа Гайдна, включно з «Створенням світу» та «Порами року». 23 березня 1829 року дав прощальний концерт і перейшов на викладацьку роботу; серед його учнів — Вільгельміна Шрёдер-Деврієнт.

Окрім виконавської та педагогічної діяльності, Радіккі відомий тим, що відредагував і доповнив італійсько-німецький розмовник Фердінандо Боцці, який у 1830–1840-х роках витримав щонайменше п’ять видань. Останні роки життя він мешкав у Відні на Franziskanerplatz № 911, де й помер у віці 83 років.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.