Ксенія Держинська

Ксенія Георгіївна Держинська — видатна російська і радянська оперна співачка (сопрано), педагог та публіцист. Вона була удостоєна звання Народної артистки СРСР у 1937 році та стала лауреатом Сталінської премії I ступеня у 1943 році. Держинська вважалася однією з провідних оперних виконавців свого часу, володіючи голосом широкого діапазону, красивого тембру та великою драматичною майстерністю.

Співачка народилася в Києві, де й розпочала свою освіту. Вокальному мистецтву навчалася у Флори Паш, пізніше удосконалювала майстерність у Санкт-Петербурзі в О. Тер’ян-Корганової та в Берліні у Матильди Маллінгер. Її перший публічний виступ відбувся 1911 року в авторському концерті Сергія Рахманінова, який високо оцінив її обдарування. Оперний дебют відбувся в Москві в антрепризі Сергіївського народного дому в партії Марії («Мазепа» Чайковського).

З 1915 по 1948 рік Ксенія Держинська була солісткою Большого театру в Москві. За цей час вона виконала 25 партій у понад тисячі вистав. Значний вплив на її творчість справили режисер К. Станіславський та диригент В. Сук. Серед її найкращих партій — Ліза («Пікова дама»), Настасья («Чародійка»), Февронія («Сказання про невидимий град Кітеж...») та Ярославна («Князь Ігор»). У 1926 році вона з успіхом виступала в Парижі на сцені «Гранд-Опера».

Окрім оперної сцени, Держинська вела активну концертно-виконавську діяльність як камерна співачка. Її репертуар включав твори Чайковського, Рахманінова, Глінки, Шуберта, Шумана та старовинні романси. Її мистецтво надихало художників, зокрема відомі портрети співачки створив Михайло Нестеров, відзначаючи поєднання її приємної зовнішності з чудовим тембром та щирістю почуттів.

Педагогічну діяльність Ксенія Георгіївна розпочала в Оперному театрі імені К. С. Станіславського, а з 1947 року була професором Московської консерваторії. Вона є авторкою статей, присвячених вокальному мистецтву, та спогадів. Співачка пішла з життя 9 червня 1951 року в Москві і була похована на Новодівичому цвинтарі.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.