Лауро Россі

Лауро Россі — італійський композитор доби романтизму, відомий насамперед своїми операми. Народився в Мачераті, навчався в Неаполі у Джованні Фурно, Ніколо Зінгареллі та Джироламо Крешентіні. У 1829 році дебютував оперою-буфою Le contesse villane, а справжній успіх здобув у 1834 році в театрі Ла Скала в Мілані з оперою La casa disabitata (пізніше переглянутою як I falsi monetari). У 1835–1843 роках він працював як композитор-імпресаріо та гастролював з власною оперною трупою по Мексиці, Кубі та Новому Орлеані. Після повернення в Італію очолював консерваторії: Міланську з 1850 по 1870 роки та Неаполітанську з 1870 по 1878 роки. За запрошенням Джузеппе Верді брав участь у створенні Messa per Rossini, написавши частину Agnus Dei. У творчому спадку — приблизно 28–29 опер (переважно буф-опера), церковна та камерна музика, вокальні вправи та практичний посібник з гармонії. Він був почесним членом різних академій, а в його рідному місті Мачерата на його честь названо муніципальний театр.

Після невдачі, якої він зазнав у 1835 році в Неаполі, Россі остаточно вирішив залишити місто й вирушив за океан, де створив власну оперну трупу та одружився з її примадонною Ізабеллою Обермаєр. З 1832 по 1834 рік він також служив директором римського театру Valle, де поставив оперу Il disertore svizzero. Під час подальших років творчості композитор зазнав як особистих втрат, так і нових звершень: після смерті першої дружини він двічі одружувався вдруге — із Софією Камерерді, матір’ю його дітей Еудженіо та Лаури, а згодом зі співачкою Матільдою Балларіні. У 1882 році Россі переїхав до Кремони, де прожив останні роки життя.

Композитор продовжував творити і в пізній період, здобувши успіх з операми La Contessa di Mons та Cleopatra. Серед його учнів був Франческо Д’Аркаїс, а серед почесних відзнак — членство в академіях Святої Чечілії в Гавані та Римі, а також почесне ректорство Вищої школи співу в Кремоні. У джерелах також зазначено, що він не мав жодного родинного зв’язку з Луїджі Россі, попри збіг прізвищ.

Connections

This figure has 5 connections in the art history graph.