Лео Шпис

Лео Шпис (нім. Leo Spies; 4 червня 1899, Москва — 1 травня 1965, Аренсхоп) — німецький композитор і диригент, виходець із Росії. Був членом Академії мистецтв НДР (1952), лауреат Національної премії НДР (1956).

Освіту здобув у Москві, після чого разом із родиною емігрував до Дрездена. У 1916—1917 роках навчався музиці в Королівській академії мистецтв у Берліні у Енгельберта Гумпердінка та Роберта Кана.

На початку кар’єри працював репетитором у різних німецьких театрах, а також у студії Universum Film AG. Наприкінці 1920-х років долучився до кола композитора Ганса Айслера та робітничого хорового руху, для якого створив низку хорових творів.

У 1928—1935 роках Шпис був диригентом і музичним керівником балету Берлінської державної опери, у 1935—1944 роках — Німецької опери. Після Другої світової війни, у 1947—1954 роках, працював диригентом Komische Oper.

Як композитор зазнав впливу російського романтизму та музики Леоша Яначека. Писав у більшості класичних жанрів — балети, концерти, симфонії, камерну музику, фортепіанні сонати й хорові твори; серед найвідоміших балетів: «Аполлон і Дафна» (1936, Берлін), «Der Stralauer Fischzug» (1936), «Seefahrt» (1937), «Die Sonne lacht» (1942), «Pastorale» (1943), «Don Quijote» (1944), «Закохані з Верони» (1944, Лейпциг). Автор кантат, зокрема «Турксиб» (1932), «Червона площа» (1957), «Г. Димитров» (1962), а також двох симфоній, концертів для інструментів з оркестром і камерно-інструментальних ансамблів.

Помер в Аренсхопі; похований на Доротеєнштадтському цвинтарі в Берліні. Його брат Вальтер був художником, а сестра Дезі — артисткою балету.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.