Лео Вайнер

Лео Вайнер (16 квітня 1885, Будапешт — 14 листопада 1960, там само) — угорський композитор і один із провідних музичних педагогів першої половини ХХ століття. Двічі був лауреатом державної премії імені Кошута (1950, 1960) та отримав почесне звання заслуженого артиста УНР (1960).

Перші уроки гри на фортепіано Вайнер отримав у свого брата. Згодом навчався в Іштвана Томана та закінчив Будапештську музичну академію за класом композиції Ганса фон Кесслера. Ще в студентські роки за «Серенаду» для оркестру він здобув низку нагород, зокрема стипендію імені Ференца Ліста та премії імені Фолькмана й Еркеля.

Від 1908 року Вайнер викладав теоретичні дисципліни у своїй альма-матер; з 1912 року став професором композиції, а з 1920 року — професором камерної музики, ведучи клас камерного ансамблю. Він також викладав у школі Фодора. У 1949 році вийшов на пенсію як почесний професор, однак продовжував викладацьку діяльність до кінця життя.

Як педагог Вайнер виховав цілу плеяду визначних музикантів, серед яких Антал Дораті, Андре Гертлер, Петер Комлош, Янош Штаркер, Фріц Райнер, Ференц Сабо, Георг Шолті, Дьйордь Шебьок, Ласло Халас, Андор Фельдеш та інші. Його ім’я зберігається в сучасному музичному житті Будапешта, де проводиться Міжнародний конкурс імені Лео Вайнера.

У ранніх творах композитора помітні впливи романтичної музики — від Бетховена до Мендельсона, пізніше — французьких імпресіоністів. У подальшій творчості провідну роль відіграє угорський народний мелос: на основі національної музики Вайнер створив низку значних композицій, що вирізняються розмаїттям оркестрового письма, барвистістю та емоційністю.

Серед найвідоміших творів Вайнера — оркестрова сюїта «Чонгор і Тюнде» (1903), укладена з музики до однойменної п’єси Мігая Вьорьошмарті (виконувалася також як балет), та концертино для фортепіано з оркестром (1928). До помітних композицій також належать струнне тріо, три струнні квартети, дві скрипкові сонати, п’ять дивертисментів для оркестру, симфонічна поема, а також численні камерні й фортепіанні п’єси.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.