Леокадія Кашперова

Леокадія Олександрівна Кашперова — російська та радянська піаністка, композиторка і музичний педагог. Вона здобула освіту в Петербурзькій консерваторії, закінчивши її екстерном по класу фортепіано в 1893 році, а пізніше вивчала теорію композиції у класі професора М. Ф. Соловйова. Значний вплив на її становлення мав Антон Рубінштейн, у якого вона навчалася у 1888–1891 роках; після його відходу вона продовжувала самостійне вдосконалення, залишаючись вірною його виконавським традиціям.

Кашперова здобула популярність як концертуюча піаністка, чию гру схвально оцінювали такі майстри, як М. А. Римський-Корсаков та Ц. А. Кюї. Вона виступала як солістка та ансамблістка в Росії та за кордоном, зокрема була учасницею струнного тріо зі скрипалем Л. С. Ауером і віолончелістом О. В. Вержбиловичем, а також грала в дуеті з чеським скрипалем К. Ондржичеком. Також вона відома як перша виконавиця низки творів М. А. Балакірева, О. К. Глазунова та власних творів. У 1894 році вона навіть диригувала власною увертюрою в залі консерваторії.

Особливе місце в біографії Кашперової займає викладацька діяльність. З грудня 1899 року вона навчала грі на фортепіано Ігоря Стравинського. Композитор згадував її як чудову піаністку з високими професійними якостями, але відзначав її академічний консерватизм. Вона забороняла учневі захоплюватися Вагнером і Шопеном, натомість зосереджуючи увагу на класиках — Моцарті, Гайдні, Бетховені, Шуберті та Шумані. Дослідники, зокрема Грем Гріффітс, вважають, що її сувора заборона на використання педалі та акцент на чіткості гри несвідомо вплинули на формування неокласичного стилю Стравинського та його особливої фортепіанної манери.

Ще одним видатним учнем Кашперової у Петроградській консерваторії був Олександр Черепнін, який з вдячністю згадував її уроки. У 1916 році вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, революціонером С. В. Андроповим, який брав у неї уроки музики. У 1918 році подружжя переїхало до Ростова-на-Дону, де Леокадія викладала в консерваторії, а з 1922 року вона працювала в Москві.

Протягом усього життя Кашперова писала музику, хоча її твори рідко публікувалися та виконувалися за життя. Її спадщина включає симфонію (1905), увертюру, кантату «Орвасі», концерт для фортепіано з оркестром та камерно-інструментальні твори. Сучасні музикознавці переглядають її роль в історії музики, називаючи її однією з перших російських жінок-композиторів світового рівня. Архів Леокадії Кашперової зберігається в Російському національному музеї музики.

Connections

This figure has 4 connections in the art history graph.