Леонід Ройзман

Леонід Ройзман народився 4 січня 1916 року в Києві, в родині вчительки Катерини Михайлівни Ройзман та викладача математики Ісаака Григоровича Ройзмана, які були соціал-демократами та учасниками революційного руху. Він був видатним радянським органістом, піаністом, музикознавцем та музичним педагогом єврейського походження, заслуженим діячем мистецтв РРФСР (1966) та доктором мистецтвознавства (1982). Освіту здобув в училищі при Московській консерваторії (клас фортепіано Б. М. Медведєва), а згодом у самій Московській консерваторії, яку закінчив за класом фортепіано у О. Б. Гольденвейзера (1938; аспірантура 1941) та за класом органа у О. Ф. Гедіке (1941; аспірантура 1946).

Педагогічна діяльність Ройзмана була нерозривно пов'язана з Московською консерваторією, де він викладав з 1942 року до кінця свого життя. Він вів класи спеціального фортепіано, органа та клавесина. Після смерті О. Ф. Гедіке у 1957 році він очолив органний клас, а з 1963 року став професором консерваторії. Крім того, протягом багатьох років він викладав спеціальне фортепіано в училищі при консерваторії. Завдяки його ініціативі в 1967–1968 роках в будівлі училища було встановлено два органи німецької фірми «W. Sauer», що дало учням можливість навчатися гри на цьому інструменті.

Леонід Ройзман виховав цілу плеяду видатних музикантів. Серед його учнів — засновники національних професійних органних шкіл у республіках СРСР: Леопольдас Дігріс (Литва), Етері Мгалоблішвілі (Грузія), Володимир Тебеніхін (Казахстан). Він також підготував велику кількість концертуючих російських органістів та викладачів, серед яких Наталія Гурєєва, яка очолила органний клас після його смерті, Олег Янченко, Олексій Паршин, Олексій Семенов, Рубін Абдуллін, Любов Шишханова, Олександр Фісейський та багато інших.

Як виконавець, Леонід Ройзман активно концертував як у республіках СРСР, так і за кордоном. Його репертуар був надзвичайно широким і включав твори різних епох та стилів, зокрема музику Й. С. Баха та його попередників, а також твори радянських композиторів. Не менш важливою була його організаторська та громадська діяльність. У 1958–1969 роках він очолював створену ним постійну комісію з органобудування, а з 1969 року був заступником голови Ради з органобудування Міністерства культури СРСР. Завдяки його ініціативі в 1960–1980-х роках у різних містах Росії було встановлено низку нових духових органів.

Значний внесок Ройзман зробив і як історик-дослідник та музикознавець. Протягом 30 років він збирав цінний матеріал, вивчаючи архіви, літописи та старовинні друковані видання. Результатом цієї титанічної праці стала фундаментальна монографія «Орган в історії російської музичної культури», видана у 1979 році (перевидана у 2001). Ця книга надала вичерпну інформацію про долю органа в Росії від його витоків до першої половини XX століття. Крім того, він є автором книги «Органна культура Естонії» та численних статей з питань виконавства та фортепіанної педагогіки.

В умовах радянської антирелігійної пропаганди орган в СРСР мав статус виключно світського концертного інструменту. Ройзман докладав значних зусиль для розширення вітчизняного органного репертуару, залучаючи сучасних композиторів та створюючи обробки для органа. Результатом його діяльності, зокрема, став випуск двотомної антології «Радянська органна музика» (1971, 1974). Під його редакцією було опубліковано численні клавірні твори Г. Ф. Генделя та Й. С. Баха, серію «Старі майстри», фортепіанні сонати Й. Гайдна, концерти Гайдна, Моцарта, Вебера, Мендельсона, Римського-Корсакова та понад 500 творів для учнів. Він також був членом міжнародної редакційної колегії Нового повного зібрання творів Й. С. Баха.

Леонід Ройзман був одружений зі своєю колишньою ученицею Ларисою Василівною Мохель, яка стала викладачем фортепіано; дітей у них не було. Він помер у Москві 26 березня 1989 року і похований на Новодівичому кладовищі. Його виконавське мистецтво увічнено у фільмі Андрія Тарковського «Соляріс» (1972), де звучить хоральна прелюдія Баха BWV 639 у його виконанні. Ройзман також став головним героєм документального фільму «Органне багатоголосся» (1970). З 1997 року в Ярославській філармонії проводиться Міжнародний фестиваль органної музики, що носить його ім'я.

Connections

This figure has 3 connections in the art history graph.