Леопольд Ауер

Леопольд Семенович Ауер народився 7 червня 1845 року у Веспремі в Австро-Угорщині в бідній єврейській родині, згодом прийняв християнство. Його ранні музичні здібності проявилися вже у чотирирічному віці, коли він, марширувавши перед військами та відбиваючи такт на барабані під час революції 1849 року, викликав захоплення глядачів. Музичну освіту майбутній маестро починав у Пештській консерваторії, де навчався у Давида Ридлі-Коне, згодом продовжив у Віденській консерваторії у професора Якоба Донта та відвідував оркестровий клас Йозефа Хельмесбергера. Пізніше він удосконалював свою майстерність у видатного скрипаля Йозефа Іоахіма в Ганновері.

Уже з чотирнадцяти років Ауер утримував родину, гастролюючи провінційними містами Австро-Угорщини. Його концертна діяльність починалася в малих містечках, куди йому доводилося добиратися на возі. Він працював концертмейстером в оркестрах Дюссельдорфа та Гамбурга. 1868 року Ауер обійняв місце першого скрипаля у квартеті братів Мюллер, однак невдовзі залишив його, отримавши запрошення стати професором класу скрипки Санкт-Петербурзької консерваторії.

У Петербурзі Ауер швидко здобув визнання. У 1873 році став солістом-скрипалем при Імператорських театрах, а через рік отримав звання соліста Його Величності. Він також диригував симфонічними концертами Придворної капели та з 1888 по 1892 рік очолював симфонічні концерти Імператорського Російського музичного товариства. У 1892 році він узяв участь у прем’єрі другої редакції секстету «Спогад про Флоренцію» Петра Чайковського. 1881 року Ауер здійснив успішне турне Росією та Західною Європою, зміцнивши свою репутацію одного з провідних скрипалів свого часу.

Як педагог Ауер справив колосальний вплив на розвиток світової скрипкової школи. Він викладав у Петербурзькій консерваторії від 1868 до 1918 року та виховав понад 300 учнів. Серед них — Яша Хейфец, Єфрем Цимбалист, Мирон Полякін, Шимон Пульман, Кетлін Парлоу та інші музиканти, які прославили російську скрипкову школу у світі. Ігор Стравинський називав Ауера видатним педагогом, підкреслюючи, що сучасна плеяда великих скрипалів багато в чому зобов’язана саме йому.

У 1918 році Ауер емігрував до США, де продовжив викладацьку кар’єру в Інституті музичного мистецтва в Нью-Йорку та Кертісівському інституті у Філадельфії. Його діяльність у США сприяла поширенню традицій російської скрипкової школи за океаном. Паралельно він продовжував концертну діяльність і займався композицією, створивши низку оригінальних творів та каденцій до концертів Бетховена, Брамса та Моцарта.

Гра Ауера вирізнялася витонченістю, художньою довершеністю та теплим, м’яким тоном. Йому присвячували свої твори такі композитори, як Антон Рубінштейн, Пабло де Сарасате, Єне Хубай, Олександр Танєєв, Олександр Глазунов та Анрі Марто. Хоча його записів збереглося небагато, серед них відома «Мелодія» Чайковського.

Пам’ять про Ауера вшановують міжнародним конкурсом скрипалів і квартетів у Санкт-Петербурзі, перший з яких відбувся 1908 року. У 2014 році конкурс було відроджено й відтоді він став щорічним. На будинку в Петербурзі, де маестро жив у 1900—1917 роках, ініційовано встановлення меморіальної дошки.

Леопольд Ауер помер 15 липня 1930 року в Лошвицi поблизу Дрездена від запалення легень. Похований у Хартсдейлі, штат Нью-Йорк. Його родинні зв’язки включають багатьох відомих діячів культури, серед яких актор Міша Ауер, композитор Дьордь Ліґеті та джазова музикантка Вера Ауер. Його життя і діяльність залишили глибокий слід в історії світового музичного мистецтва.

Connections

This figure has 6 connections in the art history graph.