Леопольд Моцарт

Йоганн Георг Леопольд Моцарт — австрійський/німецький скрипаль, композитор і викладач, народився 14 листопада 1719 року в Аугсбурзі і помер 28 травня 1787 року в Зальцбурзі. Найбільш відомий як батько і головний ранній учитель Вольфганга Амадея Моцарта, а також автор педагогічного трактату з гри на скрипці Versuch einer gründlichen Violinschule (1756).

Походив із родини палітурника, навчався в єзуїтській школі Святого Зальватора, де опанував логіку, природничі науки та теологію, а згодом вступив до Зальцбурзького університету, отримавши ступінь бакалавра філософії. В юності брав участь у студентських театральних постановках як співак і актор, виявив інтерес до гри на скрипці та органі, а також до наукових приладів, зокрема мікроскопів і телескопів. Спершу його готували до духовної кар’єри, проте він відмовився від цього шляху й обрав музику.

1740 року він розпочав професійну діяльність як скрипаль і камердинер у каноніка Йоганна Баптиста фон Турна, а вже 1743 року став музикантом придворної капели Зальцбурзького архієпископа, де з часом обійняв посаду вице-капельмейстера. Він був автором багатьох творів — мес, кантат, ораторій, симфоній, трио-сонат, клавесинних і органних п’єс, опер, дивертисментів та інструментальних концертів, а також йому приписують «Симфонію іграшок». Свої перші сонати він видав 1740 року, самостійно здійснивши мідеритний гравірувальний процес.

У 1747 році Леопольд одружився з Анною Марією Пертль. Подружжя мало семеро дітей, але лише Марія Анна («Наннерль») та Вольфганг Амадей пережили дитинство. Моцарт був природженим педагогом і саме він відкрив феноменальні здібності своїх дітей, розпочавши з ними навчання та згодом організувавши масштабні концертні турне Європою, що суттєво вплинули на розвиток юного Вольфганга. Через тривалі поїздки та виховання дітей Леопольд значно зменшив власну композиторську активність і після 1771 року майже припинив писати музику.

У Зальцбурзі родина Моцартів згодом переїхала до просторішого Танцмейстерхауса, де Леопольд навчав учнів, проводив домашні концерти та зберігав інструменти. Після смерті дружини він активно підтримував Наннерль, особливо після її переїзду до Санкт-Гільгена, а також виховував її первістка, якого взяв до себе у 1785 році й турботливо доглядав до власної смерті.

Стосунки Леопольда з дорослим Вольфгангом були складними: він виступав проти його остаточного переїзду до Відня та проти шлюбу з Констанце Вебер, що спричинило тривалу напруженість. Однак під час візиту до Відня 1785 року Леопольд став свідком гучного успіху сина, зокрема похвали Йозефа Гайдна. Попри суперечки, вони продовжували листуватися, а Вольфганг регулярно надсилав батькові свої нові твори для музикування у вузькому колі.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.