Лев Наумов

Лев Миколайович Наумов (12 лютого 1925, Ростов Ярославської губернії — 21 серпня 2005, Москва) — радянський і російський піаніст, композитор і педагог. Йому було присвоєно звання заслуженого артиста РРФСР (1966) та заслуженого діяча мистецтв РРФСР (1978).

Народився в місті Ростові, закінчив школу № 1 імені В. І. Леніна. У 1940—1941 роках за один рік завершив теоретико-композиторське відділення Музичного училища імені Гнесіних, де навчався у В. А. Таранущенка та В. Я. Шебаліна.

У Московській консерваторії з відзнакою закінчив теоретико-композиторський факультет (1950) і фортепіанний факультет (1951). Його педагогами були В. Я. Шебалін і А. Н. Александров (композиція), Г. Г. Нейгауз (фортепіано), Л. А. Мазель (аналіз), І. В. Способін (гармонія). У 1953 році завершив аспірантуру при консерваторії за спеціальністю «композиція»; під час навчання отримував Сталінську стипендію.

У 1953—1955 роках викладав у Державному музично-педагогічному інституті імені Гнесіних (аналіз музичних форм, гармонію, композицію). З 1955 року і до останнього року життя працював у Московській консерваторії: до 1957 року був асистентом у класі аналізу в професорів Л. А. Мазеля та С. С. Скребкова, а з 1956 року — асистентом професора Г. Г. Нейгауза. Із 1963 року вів самостійний клас спеціального фортепіано, з 1967 року — доцент, з 1972 року — професор.

Як педагог він виховав плеяду піаністів, серед яких Сергій Арцибашев, Ксенія Башмет, Володимир Віардо, Ірина Виноградова, Марія Воскресенська, Андрій Гаврилов, Павло Гінтов, Олександр Кобрин, Олексій Любимов, Борис Петрушанський, Юрій Розум, Олексій Султанов, Олександр Торадзе, Андрій Хотеєв, Олександр Чайковський, Костянтин Щербаков та багато інших. У подальші роки його асистентами в МДК були, зокрема, Володимир Віардо, Ірина Виноградова, Данило Копилов, Євген Корольов та інші.

Загалом, за свідченнями сучасників, у Наумова було близько 400 учнів. Серед його вихованців також називають Віктора Єреська, Василя Лобанова, Анну Маликову, Олександра Мельникова, Олексія Насєдкіна, Рема Урасіна, Святослава Ліпса, а також диригента Івана Рудіна. Він проводив майстер-класи у Франції, Німеччині, Італії, Швейцарії, США, Японії та на Тайвані.

Наумов виступав також як композитор: є автором симфонії, кантати, струнного квартету, сонати для фортепіано, вокальних циклів на слова японських поетів для баса і фортепіано, циклу на слова Д. Б. Кедріна для баритона і фортепіано, а також пісні «Альонушка».

Він залишив помітну публіцистичну та мемуарну спадщину, присвячену питанням виконавського мистецтва і музичної педагогіки. Серед його книжок — «Під знаком Нейгауза» (2000), а також співавторство (разом із В. А. Таранущенком і В. А. Кирилловою) у збірнику задач із гармонії. Публікував статті й бесіди у фаховій пресі та збірниках, зокрема матеріали, пов’язані зі спогадами про Г. Г. Нейгауза, С. Г. Нейгауза, В. Я. Шебаліна та Святослава Ріхтера.

На основі бесід Л. Наумова з Катериною Замоторіною, записаних у 1999—2001 роках, у 2002 році видання «Музичне обозрєніє» випустило книжку «Лев Наумов. Під знаком Нейгауза. Бесіди з Катериною Замоторіною» (куратор проєкту — Андрій Устінов). До неї увійшли також статті-спогади про Генріха і Станіслава Нейгаузів, а також брошура про діда музиканта Петра Наумова, відомого як «король російського народного інструмента гармоніки». У 2000 році «Музичне обозрєніє» отримало грант на проведення майстер-класів Наумова, які відбулися в Санкт-Петербурзі, Казані, Саратові та в Ростові Великому; до видання ввійшла стенограма творчої зустрічі в Санкт-Петербурзькій консерваторії.

30 квітня 2002 року презентацію цієї книжки провели у формі концертного вечора в Концертному залі імені П. І. Чайковського; у ньому взяли участь 15 піаністів — учнів Наумова різних поколінь, а серед виконавців був і його онук Олексій Кудряшов. У програмах звучали твори, зокрема, Шопена, Ліста, Чайковського, Шостаковича, Рахманінова, Скрябіна, Дебюссі та Мессіана; концерт вів Святослав Бєлза, а подію широко висвітлювали ЗМІ.

До 100-річчя від дня народження Наумова Московська консерваторія протягом сезону 2024—2025 організувала в Малому залі абонемент пам’ятних концертів за участю його учнів; 12 лютого 2025 року, в день ювілею, заплановано гала-концерт, а 17 лютого в Великому залі — PIANO ORCHESTRA GALA з Концертним симфонічним оркестром Московської консерваторії під орудою Джеремі Вокера. 25 лютого відбудеться концерт Володимира Віардо з Московським державним симфонічним оркестром під диригуванням Івана Рудіна.

Помер 21 серпня 2005 року в Москві. Похований на Хованському кладовищі.

Connections

This figure has 5 connections in the art history graph.