Лев Оборін

Лев Миколайович Оборін — видатний радянський піаніст, композитор і педагог, Народний артист СРСР. Він народився в Москві в родині інженера-шляховика. Музичну освіту здобував спочатку в училищі імені Гнесіних, а згодом у Московській консерваторії, де навчався одночасно за класами фортепіано (у К. М. Ігумнова) та композиції. Ще в студентські роки входив до гуртка молодих композиторів «Московська шістка».

Світове визнання прийшло до музиканта у 1927 році, коли він здобув перемогу на Першому Міжнародному конкурсі піаністів імені Ф. Шопена у Варшаві. Ця перемога стала тріумфом радянської піаністичної школи; критики відзначали зрілість та академічність його виконання, а Кароль Шимановський назвав його виступ «суцільною переможною ходою». Успіх був настільки значним, що мав великий політичний резонанс.

Після конкурсу Оборін розпочав інтенсивну концертну діяльність, даючи в окремі сезони до 100 сольних концертів, що змусило його згодом залишити композиторську творчість. У роки Другої світової війни виступав у складі фронтових бригад. З 1943 року грав у знаменитому ансамблі зі скрипалем Давидом Ойстрахом та віолончелістом Святославом Кнушевицьким; цей творчий союз проіснував до 1963 року.

Репертуар піаніста був широким і включав твори Рахманінова, Прокоф'єва, Шостаковича, Шопена, Шумана та Ліста. Він прославився як виконавець російської фортепіанної музики, зокрема творів Чайковського. Також відомий як камерний музикант: його запис усіх скрипкових сонат Бетховена з Давидом Ойстрахом вважається одним із найкращих виконань цього циклу. Арам Хачатурян присвятив Оборіну свій Перший фортепіанний концерт.

Значну частину життя Лев Оборін присвятив педагогіці. З 1928 року він викладав у Московській консерваторії, де з 1935 року став професором, а згодом завідував кафедрою спеціального фортепіано. За роки викладання він виховав понад 100 учнів, серед яких такі відомі музиканти, як Володимир Ашкеназі, Геннадій Рождественський, Михайло Воскресенський та Борис Чайковський.

Connections

This figure has 5 connections in the art history graph.