Макс Брух
Макс Крістіан Фрідріх Брух народився 6 січня 1838 року в Кельні в німецькій католицькій родині, де мистецтво та музика були важливими складовими домашнього середовища. Його батько, Август Карл Фрідріх Брух, працював заступником начальника міської поліції, тоді як мати, Вільгельміна Брух, була співачкою й стала першою вчителькою майбутнього композитора. Уже в дев’ятирічному віці Брух створив свою першу пісню, присвячену матері, а в юності написав низку дрібних творів та оркестровий пролог до ненаписаної опери «Жанна д’Арк».
Музичну освіту Брух здобував у видатних педагогів: спочатку у Фердинанда Хіллера впродовж 1853–1857 років, а згодом у Лейпцигу під керівництвом Карла Райнеке. Його рання творчість демонструвала глибоку зацікавленість формою та мелодизмом, що згодом стане характерною рисою його композиторського почерку. Важливим кроком у розвитку митця стала робота в Мангеймі у 1862–1864 роках, де він створив оперу «Лорелея».
Перший значний успіх прийшов до Бруха після другої редакції кантати «Фритьоф» у 1864 році. У наступні роки він працював у різних музичних центрах Німеччини: був музикдиректором у Кобленці (1865–1867), керував придворним оркестром у Зондерсгаузені (1867–1870), а пізніше працював у Берліні та Бонні. Цей період характеризувався зростанням його авторитету як диригента і композитора.
Важливою віхою у творчій біографії Бруха стали його роки в Ліверпулі, де з 1880 по 1883 рік він очолював оркестр Ліверпульського Королівського філармонічного товариства. Саме там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Кларою Тучек. Подружжя виховало чотирьох дітей, серед яких найбільш відомою стала письменниця Маргарете Брух.
З 1890 по 1910 рік Брух викладав у Берлінській Вищій школі музики. Серед його учнів були такі видатні музиканти, як Отторіно Респігі, Оскар Штраус і Ральф Воан-Вільямс. У цей період він продовжував активно komponувати, зосереджуючись як на великих хорових творах, так і на інструментальній музиці. Хоча за життя він був відомий передусім масштабними кантатами, згодом найпопулярнішими стали його симфонічні твори.
До найвідоміших композицій Бруха належать скрипкові концерти, зокрема Перший скрипковий концерт op. 26, який і сьогодні входить до світового репертуару, «Шотландська фантазія» для скрипки з оркестром та «Кол нідрей» для віолончелі з оркестром, створений на основі єврейських літургійних мелодій. Останнім твором композитора став струнний октет сі-бемоль мажор, завершений у останні роки життя та присвячений скрипалю Віллі Хессу. Прем’єра відбулася вже після смерті Бруха — у 1937 році на радіо BBC.
Після приходу до влади нацистів твори Бруха були оголошені небажаними через хибне переконання, що композитор мав єврейське походження. Унаслідок цього його музика була майже забута в післявоєнній Німеччині. Проте з часом інтерес до його творчості зріс, і сьогодні визнаними є не лише його концерти, а й симфонії, що були повторно відкриті завдяки записам, зокрема під керівництвом диригента Курта Мазура.
Connections
This figure has 2 connections in the art history graph.