Михайло Іванов-Борецький

Михайло Володимирович Іванов-Борецький — видатний російський і радянський музикознавець, педагог, історик, теоретик музики, композитор та громадський діяч. Він є одним із засновників радянської школи історичного музикознавства в галузі зарубіжної музики, а також визнаним фахівцем з історії музики епохи Відродження та XVII—XVIII століть. Його діяльність охоплювала наукові дослідження, викладання, редагування енциклопедичних видань та організацію музичної освіти.

Освіту здобув різнобічну: у 1896 році закінчив юридичний факультет Московського університету, одночасно вивчаючи теорію композиції у Н. С. Кленовського в Москві, а згодом — у М. А. Римського-Корсакова в Петербурзі. У 1901–1905 роках вивчав історію музики у Флоренції під керівництвом Альфонсо Фальконі. Повернувшись до Москви, брав активну участь у діяльності музично-просвітницьких організацій, зокрема Кружка комічної опери, та написав опери «Адольфіна» (1908) і «Чаклунка» (1913).

З 1921 року Іванов-Борецький викладав історію зарубіжної музики в Московській консерваторії, де з 1922 року отримав звання професора. Він займав низку важливих адміністративних посад: заснував і очолив музично-науково-дослідне відділення (МУНАИС), був директором бібліотеки консерваторії, проректором з навчальної частини та керівником історико-теоретичної кафедри. Серед його учнів були такі видатні музикознавці, як Ю. Келдиш, Т. Ліванова, Л. Мазель та інші.

Вчений уславився своїми енциклопедичними знаннями та володінням багатьма мовами (італійська, французька, німецька, англійська, латина). Він є автором численних статей для енциклопедій, біографічних нарисів про композиторів (Палестрина, Шуман, Мендельсон) та фундаментальних праць, таких як «Музично-історична хрестоматія» та «Матеріали і документи з історії музики». Також займався питаннями теорії музики, гармонії та тональності.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.