Мортьє-де-Фонтен

Анрі Луї Станіслас Мортьє-де-Фонтен був польсько-французьким піаністом, народженим у Вишневці 13 травня 1816 року. Він здобув музичну освіту у Варшаві в класі Юзефа Ельснера, де навчався разом із Фридериком Шопеном. Вже у юному віці проявив значні музичні здібності, що відкрило йому шлях до активної концертної діяльності.

Невдовзі після народження його родина переїхала до Мілана, де семирічний Мортьє отримав перші уроки гри на фортепіано, а згодом продовжив освіту у Відні. Перед поверненням до Польщі він удосконалював свою майстерність під керівництвом Моріца Ернеманна у Варшавській консерваторії. До відомих виступів цього періоду належали ранні концерти в Данцигу, Копенгагені та Кілі, де він виконував твори Мендельсона і Бетховена під орудою молодого Отто Яна. Після переїзду до Парижа він увійшов до кола друзів Шопена, який привітав його словами про спільний дух вихідців із Варшави, а також підтримував дружбу з Полем Біго де Морогом, чоловіком піаністки Марі Біго.

Дебют Мортьє-де-Фонтена відбувся у 1832 році в Данциґу, а наступного року він з успіхом виступив у Парижі. З 1837 року музикант подорожував Італією, розширюючи свій професійний кругозір і репертуар, а у 1840 році повернувся до французької столиці. Він підтримував тісну дружбу з Ференцем Лістом, став хрещеним батьком його доньки та отримав від нього присвяту — двуручне переложення «Трьох маршів» Франца Шуберта.

У Парижі він мешкав у будинку на Rue de l’Arcade, що засвідчено в одному з листів Шопена. У середині 1840-х років він активно концертував у Празі, де отримав високу оцінку критики, а також виступав у Дрездені разом із Кларою Шуман, виконуючи «Адажіо та варіації» Роберта Шумана. У 1846–1847 роках його виступи у Відні привертали особливу увагу, зокрема виконання сонати Бетховена «Гаммерклавір» у приватній залі Ліста, а також програма з творами Гуммеля та Бетховена, доповнена його власною фантазією на сцену з «Вільного стрільця» Вебера.

У 1847 році Мортьє-де-Фонтен привернув широку увагу публіки й критики виконанням складної сонати Людвіга ван Бетховена «Гаммерклавір» Op. 106, яка на той час вважалася надзвичайно віртуозною та майже недосяжною для більшості піаністів. У 1850 році він оселився в Російській імперії, а впродовж 1853—1860 років викладав у Санкт-Петербурзі. Його цикл «історичних концертів» 1853 року деякі дослідники розглядають як один із ранніх прикладів історично орієнтованого виконавства.

Під час російського періоду Мортьє-де-Фонтен також мешкав у Москві й продовжував пропагувати старовинну музику, включаючи твори Йоганна Себастьяна Баха та Георга-Фрідріха Генделя. У 1863 році він відкрив невідому раніше клавірну сюїту Генделя, що зміцнило його репутацію як дослідника та популяризатора барокової музики.

Після роботи в Росії музикант продовжив кар’єру в Мюнхені, де з 1860 року виступав із програмами старовинної музики та активно займався педагогічною діяльністю. Серед його учнів були Вільгельм Кінцль і Едуард Франк. Надалі Мортьє-де-Фонтен проживав у Парижі, а останні роки життя провів у Лондоні, де й помер 10 травня 1883 року.

Відомо також, що він двічі був одружений: перший шлюб уклав 1836 року з бельгійською співачкою Марі-Жозін Вандерперен, від якої згодом розлучився; другим шлюбом став союз із Маргаритою Лімбах. Серед його власних творів вирізняються фантазія «Вовча прірва» за мотивами «Вільного стрільця» Вебера, вокальні та хорові п’єси, а також низка мініатюр для фортепіано.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.