Мюррей Перайя

Мюррей Перайя (англ. Murray Perahia; первісно Мойше Перайя) — американський піаніст сефардського походження, народжений 19 квітня 1947 року в Нью-Йорку. Виріс у Бронксі в єврейській родині вихідців із Фессалонік; рідною мовою музиканта була ладіно. Його батько емігрував до США у 1935 році, а значна частина родини загинула внаслідок геноциду євреїв під час Другої світової війни.

Грати на фортепіано почав із чотирьох років, однак до систематичних занять приступив лише у 15-річному віці. У 17 років вступив до Маннес-коледжу, де навчався у Мечислава Горовського, а також удосконалював майстерність у літній музичній школі Марлборо під керівництвом Рудольфа Серкіна.

1972 року Перайя здобув перемогу на Лідському міжнародному конкурсі піаністів; її настільки вважали передбачуваною, що інші американські учасники, дізнавшись про його участь, відкликали заявки. Відтоді розпочалася його блискуча гастрольна кар’єра: вже наступного року він виступив на Олдборзькому фестивалі класичної музики, який проводили Бенджамін Бріттен і Пітер Пірс, а згодом у 1981—1989 роках був одним із художніх керівників цього фестивалю.

У 1975 році Мюррей Перайя разом із віолончелістом Лінном Гарреллом став першим лауреатом новозаснованої Премії Ейвері Фішера за видатний внесок в американську академічну музику. У його дискографії переважають твори Моцарта, Баха, Бетховена, Шопена, Шумана та Брамса; особливого розголосу набула здійснена ним повна студійна запис усіх фортепіанних концертів Моцарта, де він поєднав роль соліста й диригента, керуючи з-за рояля Англійським камерним оркестром.

Поряд із сольною діяльністю Перайя активно музикував у камерних складах, зокрема з квартетом Ґварнері та Будапештським квартетом. Його майстерність тричі відзначено премією «Ґреммі»: двічі за «Найкраще інструментальне соло» (запис «Англійських сюїт» Баха, 1999; етюдів Шопена, 2003) і один раз за «Найкращий камерний ансамбль» (Соната для двох фортепіано й ударних Бели Бартока, 1989, разом із перкусіоністами Евелін Ґленні та Девідом Коркгіллом і Георгом Шолті, який цього разу виступив як піаніст).

Перайю введено до Зали слави журналу Gramophone. Серед його відзнак і звань — почесний доктор музики Оксфорда (2013), лицар-командор ордена Британської імперії (2004), кавалер ордена «За заслуги перед культурою» (Румунія, 2009), Премія Вольфа в галузі мистецтв (2015), Royal Academy of Music Bach Prize (2013), почесний доктор Королівського коледжу музики (2014) та премія Echo Klassik інструменталісту року (2011). У 2016 році, після 43 років співпраці з Sony/Columbia/CBS Records, він підписав ексклюзивний контракт із Deutsche Grammophon і дебютував там подвійним альбомом «Французькі сюїти» Баха.

Connections

This figure has 3 connections in the art history graph.