Нікколо Йоммеллі

Нікколо Йоммеллі був видатним італійським композитором неаполітанської школи, який народився 1714 року в Аверсі поблизу Неаполя. Він походив із заможної родини торговця Франческо Антоніо Йоммеллі та Маргарити Кристіано. Майбутній композитор виріс у багатодітній родині, де мав одного брата Ігнація, що пізніше став домініканським монахом і підтримав Йоммеллі в його старші роки, а також трьох сестер. Ранні здібності хлопця до музики помітив Муццилло, директор кафедрального хору в Аверсі, у якого Нікколо брав перші уроки.

Згодом Йоммеллі вступив до консерваторії Сант-Онофре-а-Капуано в Неаполі, де навчався у видатних педагогів, серед яких були Ігнаціо Прота, Томазо Прота, Франческо Фео, а також знамениті маестро Дуранте і Манчіні. Його швидкий музичний розвиток дозволив йому ще молодим створити свої перші опери, які швидко здобули популярність. Уже на початку творчого шляху він досягнув значного успіху, а його ранні опери «L’Errore amoroso», «Odoardo», «Il Ricimero, re di Goti» та «Astianasse» отримали широке визнання в Італії.

Кар’єра Йоммеллі стрімко зростала: він працював капельмейстером у Римі, а згодом протягом двадцяти років займав одну з провідних музичних посад у Штутгарті. У 1747 році він став директором консерваторії Ospedale degli Incurabili у Венеції, а з 1749 року — помічником керівника папської капели собору Святого Петра в Римі. У цей період його творчість зазнала впливу німецької музичної традиції, що сприяло створенню близько тридцяти опер нового стилю, які здобули успіх у німецькомовних країнах, а самого Йоммеллі часто називали «італійським Глюком».

Попри величезний успіх у Німеччині, у самій Італії композитор тимчасово опинився в затінку, хоча окремі його постановки, як-от «Дідона», мали великі успіхи. Саме завдяки цій опері блискучу славу здобула співачка Катаріна Фатта-Габріеллі, чий виступ у Неаполі 1750 року приніс їй визнання та запрошення до віденського двору. Упродовж цього періоду Йоммеллі створив свої найкращі сцінарні твори, багато з яких ставилися в приватних театрах герцогів.

Важливим етапом у кар'єрі композитора стали його перші успішні опери. Прем'єра дебютної комічної опери «L’errore amoroso» відбулася взимку 1737 року в Неаполі й була підтримана впливовим меценатом Джованні Баттістою д'Авалосом д'Аквіно д'Арагоною. Вже наступного року в театрі Фіорентіні поставили його другу комічну оперу «Odoardo». Його перша опера-серіа «Ricimero re de' Goti», виконана в 1740 році в римському театрі Арджентина, принесла молодому композитору справжній прорив і привернула увагу герцога Йоркського Генрі Бенедикта, який став покровителем Йоммеллі і навіть організував йому знайомство у Ватикані.

У 1740-х роках Нікколо Йоммеллі активно творив для театрів багатьох італійських міст — Венеції, Турина, Болоньї, Падуї, Феррари, Лукки, Парми, Рима та Неаполя. До найважливіших його ораторій належать «La passione di Gesù Cristo» (Венеція, 1743), «Gioas re di Giuda» (Венеція, 1745) та «Betulia liberata» (Рим, 1749), які сприяли зміцненню його репутації як майстра духовної музики.

У 1768 році Йоммеллі повернувся до Неаполя, проте часи змінилися: на сценах домінувала опера-буффа, тоді як його опера-серіа втрачала популярність. Через це його останні твори були сприйняті менш тепло. Попри це композитор не полишав творчість і наприкінці життя зосередився на духовній музиці — створив «Miserere», кантати, ораторії, реквієми та інші твори, що демонстрували глибину його духовного та музичного досвіду.

У 1771 році композитор пережив інсульт, який частково паралізував його, але не позбавив волі до творчої діяльності. Попри фізичні труднощі, він продовжував працювати до останніх років життя. Йоммеллі помер 25 серпня 1774 року в Неаполі, залишивши по собі вагому музичну спадщину — понад сорок опер, численні кантати, духовні твори та ораторії, що принесли йому місце серед найвизначніших композиторів XVIII століття.

Значною частиною його мистецької еволюції стали реформи опери-серіа: Йоммеллі прагнув зменшити домінування віртуозного співу та посилити драматичну цілісність твору. Він активно використовував оркестровий супровід у речитативах, вводив балети за французьким зразком, розширював роль духових інструментів та приділяв більше уваги ансамблевим сценам і хорам. Помітним був і вплив Йоганна Адольфа Гассе, що сприяв розвитку його облігатного речитативу.

Важливим епізодом у його творчому становленні стала зустріч із Падре Мартіні в Болоньї, що сприяла написанню його першої відомої церковної фуги «Sicut erat» та поглибленню зацікавлення духовною музикою. У Штутгарті, куди він прибув 1753 року, Йоммеллі створив чимало новаторських опер і зустрівся з молодим Вольфґанґом Амадеєм Моцартом під час подорожі родини Моцартів у 1763 році.

Його твори й надалі залишаються актуальними: у XX столітті кілька його опер були відновлені, зокрема «Фаетон», поставлений у театрі Ла Скала 1988 року, що засвідчило тривале зацікавлення спадщиною композитора.

Connections

This figure has 6 connections in the art history graph.