Нікколо Цингареллі

Нікколо Антоніо Цингареллі був видатним італійським композитором, який народився 4 квітня 1752 року. Він здобув свою музичну освіту в консерваторії Санта-Марія-ді-Лорето в Неаполі, де навчався під керівництвом Алессандро Сперанца та Феделе Фенаролі. Завдяки найкращим традиціям неаполітанської школи Цингареллі рано сформував власний стиль і продемонстрував глибоке розуміння як оперної, так і церковної музики.

На початку кар’єри він зосередився на оперній творчості. Його перша опера «Монтесума» була поставлена у 1781 році та стала важливою віхою у становленні молодого композитора. У 1785–1803 роках він активно співпрацював з міланським театром «Ла Скала», де створив низку опер, серед яких найвищим досягненням вважається «Ромео і Джульєтта» (1796). Успіх його сценічних творів значною мірою сприяв блискучий склад виконавців, серед яких були Анджеліка Каталані та Луїза Маркезі.

У 1789 році Цингареллі було запрошено до Парижа для написання та постановки опери «Антигона», однак із початком Французької революції він був змушений повернутися до Італії. З 1792 року він працював капельмейстером кафедрального собору в Мілані, а з 1794 по 1804 рік обіймав аналогічну посаду в Лорето. У 1802 році композитор створив оперу «Едіп у Колоні», а в 1811 році завершив свою останню оперу «Береніка».

З 1804 по 1811 рік Цингареллі був хормейстером Сикстинської капели у Ватикані. Його кар’єра в цій установі завершилася скандалом, коли він відмовився диригувати мессою з нагоди коронації сина Наполеона Бонапарта як Короля Римського. За цю відмову його відсторонили від посади та відправили під арештом до Парижа, однак Наполеон, будучи прихильником його музики, звільнив композитора від покарання та призначив йому державну пенсію.

Попри успіх у оперній сфері, основна частина творчого доробку Цингареллі припадає на церковну музику. Він створив кілька сотень духовних творів, серед яких меси, ораторії та інші жанри. Його остання ораторія була завершена всього за місяць до смерті, у віці 85 років, що свідчить про невичерпну творчу енергію композитора навіть у глибокій старості.

У 1813 році він обійняв посаду директора Неаполітанської консерваторії, де серед його учнів були такі майбутні знаменитості, як Вінченцо Белліні, Сальваторе Аньєллі та Маріо Аспа. У 1816 році Цингареллі змінив Джованні Паїзієлло на посаді хормейстера Неаполітанського собору й залишався на цій посаді до самої смерті 5 травня 1837 року, залишивши глибокий слід в італійській музичній культурі.

Відомо також, що Гайдн відновив його оперу «Монтесума» у театрі Естергази у 1785 році, а «Береніка» мала значний успіх у часи життя композитора. За життя він створив близько 37 опер, переважно комічного характеру, серед яких «Іфігенія в Авліді», «Смерть Цезаря», «Аннібал у Турині», «Оракул самнітів» та інші. Частина опер була втрачена, але багато з них збереглися та досі виконуються.

Цингареллі був глибоко релігійною людиною і створив величезний обсяг музики для Лорето — 541 твір, серед них 28 мес. У 1829 році він написав «Cantata Sacra» для Бірмінгемського музичного фестивалю. Менш ніж за місяць до смерті він завершив ораторію «Втеча до Єгипту» та написав реквієм, призначений для власного похорону. Доніцетті створив траурну симфонію на честь Цингареллі після його смерті.

Композитор також залишив два впливові збірники партиментів, які стали одними з найважливіших у цьому жанрі після праць його вчителя Фенаролі. Помер Цингареллі в Торре-дель-Греко, де провів останні роки свого життя.

Connections

This figure has 12 connections in the art history graph.