Микола Петров

Микола Арнольдович Петров — видатний радянський і російський піаніст, педагог та музично-громадський діяч, Народний артист СРСР. Народився у Москві в родині музикантів: його дід був відомим оперним співаком, а батько — віолончелістом. Музичну освіту здобув у Центральній музичній школі та Московській консерваторії (клас професора Якова Зака). Міжнародне визнання прийшло до нього ще в студентські роки, коли він здобув другі премії на престижних конкурсах піаністів імені Вана Кліберна у США (1962) та імені королеви Єлизавети в Брюсселі (1964).

З 1965 року був солістом Московської філармонії. Петров став одним із небагатьох радянських музикантів, які вільно гастролювали за кордоном у роки холодної війни. Він виступав із провідними симфонічними оркестрами світу, включаючи Нью-Йоркський, Берлінський та Лондонський філармонічні оркестри, співпрацював із такими диригентами, як Євген Свєтланов, Кирило Кондрашин, Юрій Темірканов та Геннадій Рождественський. Його концерти з аншлагами проходили в найкращих залах світу, від Лінкольн-центру до Консертгебау.

Репертуар піаніста був надзвичайно широким і включав близько 50 сольних програм та 93 концерти з оркестром. Він виконував більшість творів класичної та романтичної спадщини, а також став першим виконавцем нових творів Арама Хачатуряна, Тихона Хреннікова, Родіона Щедріна та Андрія Ешпая. В останні роки життя здійснив монументальні цикли, виконавши всі клавірні концерти Баха, всі концерти Бетховена та Рахманінова. Інтенсивність його творчого життя була вражаючою — він давав від 70 до 100 концертів на рік.

У біографії музиканта був складний період з 1978 по 1982 рік, коли він став «невиїзним» через відмову брати участь у провокації Держконцерту. Повернутися до активної гастрольної діяльності йому допомогло втручання міністра культури СРСР. Окрім виконавства, Петров приділяв значну увагу педагогіці, будучи професором Московської консерваторії з 1993 по 2011 роки, де виховав низку лауреатів міжнародних конкурсів.

Микола Петров вів активну громадську діяльність. Він заснував Міжнародний благодійний фонд свого імені, очолював об'єднання «Академія російського мистецтва» та входив до Ради з культури і мистецтва при Президентові РФ. З 2000 року успішно виступав у фортепіанному дуеті з Олександром Гіндіним. Дискографія піаніста налічує понад 30 компакт-дисків та 40 грамплатівок. Помер у 2011 році в Москві внаслідок зараження крові після інсульту, перенесеного під час гастролей у Мінську.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.