Микола Соловйов

Микола Феопемптович Соловйов — російський композитор, музичний критик і педагог. Він народився 27 квітня (9 травня) 1846 року в Петрозаводську в родині Феопемпта Гавриловича Соловйова. Окрім Миколи, в сім'ї було ще четверо синів, які згодом досягли високих чинів на державній та військовій службі. Початкову освіту здобув у 2-й петербурзькій гімназії, після чого вступив до Медико-хірургічної академії. Однак любов до музики переважила, і він залишив медицину заради навчання в Петербурзькій консерваторії, яку закінчив у 1870 році по класу композиції у М. І. Заремби.

Творчий шлях композитора розпочався ще в студентські роки. Його першим значним оркестровим твором стала Увертюра (1869), а випускною роботою — драматична кантата «Смерть Самсона» (1870). Зблизившись з Олександром Сєровим, Соловйов перейняв від нього критичне ставлення до діяльності «Могутньої купки». Після смерті Сєрова він разом із вдовою композитора завершив його оперу «Вража сила», написавши музику до п'ятої дії та оркеструвавши окремі фрагменти, що дозволило поставити твір у 1871 році.

Значне місце у творчості Соловйова займав оперний жанр. У 1873—1874 роках він брав участь у конкурсі на написання опери «Коваль Вакула» на лібрето Я. Полонського за повістю Гоголя. Журі присудило його твору друге місце, віддавши першість опері П. І. Чайковського «Черевички». Опера Соловйова була поставлена в Петербурзі у 1880 році. Більший успіх мала його друга опера «Корделія», поставлена під назвою «Помста» у 1885 році в Петербурзі, а згодом — у Москві, Києві, Казані, Тифлісі та Празі.

Композитор працював також у симфонічному та вокальному жанрах. Серед його творів — симфонічна картина «Русь і Монголи», «Петровська кантата» до ювілею Петра I, симфонічна фантазія «Гей, ухнем». Вагомим внеском у камерно-вокальну музику став твір «Слово о полку Ігоревім» для голосу і фортепіано. Також Соловйов зібрав близько 300 російських народних пісень, частина з яких увійшла до академічних видань. Його хор «Молитва за Русь» отримав премію на конкурсі Російського музичного товариства.

Окрім композиторської діяльності, Соловйов був плідним критиком і педагогом. З 1870 року він друкувався в журналі «Музичний сезон», займаючи консервативні позиції та полемізуючи з «Могутньою купкою». Він став автором та редактором понад 1000 статей про музику в Енциклопедичному словнику Брокгауза і Єфрона. Протягом 1874—1909 років викладав композицію та теорію музики в Петербурзькій консерваторії, отримавши звання заслуженого професора. Серед його учнів були Самуїл Майкапар та Давид Черномордіков. В останні роки життя працював помічником керуючого Придворною співацькою капелою. Помер 14 (27) грудня 1916 року в Петрограді.

Connections

This figure has 5 connections in the art history graph.