Микола Заремба

Микола Іванович Заремба (3 (15) червня 1821 — 27 березня (8 квітня) 1879) — російський музичний педагог, композитор і діяч музичної освіти. Народився в маєтку Озупіно (Люцинський повіт, Вітебська губернія; нині Лудзенський край, Латвія). З дитинства займався музикою, а в шкільні роки вже імпровізував на фортепіано.

Заремба закінчив 3-тю Санкт-Петербурзьку гімназію (1840) та Імператорський Санкт-Петербурзький університет (1844). Паралельно навчався грі на фортепіано під керівництвом Антона Герке та гри на віолончелі у Йоганна Беньямина Гросса, а згодом вивчав композицію в Берліні у Адольфа Маркса.

Повернувшись 1854 року до Петербурга, він очолив Хорове товариство при лютеранській Петропавлівській церкві. У 1859 році почав читати лекції в класах, заснованих при Російському музичному товаристві, а 1862 року став професором теорії музики в Санкт-Петербурзькій консерваторії; у 1867–1871 роках обіймав посаду її директора. Розроблена ним докладна «Інструкція для Санкт-Петербургської консерваторії» тривалий час слугувала організаційною основою роботи закладу.

Його композиторський доробок був невеликим і майже не публікувався та не виконувався навіть за життя автора. Відомо, що університетський студентський оркестр під орудою К. Шуберта з великим успіхом виконав симфонію Заремби. Серед його творів згадуються ораторія «Іоанн Хреститель», симфонія, струнний квартет і хорові композиції.

Заремба мав значний вплив як педагог: до кола його учнів належали Петро Чайковський, Василь Сафонов, Герман Ларош, Микола Соловйов, Елла Адаєвська, Карл Зіке, Іван Помазанський, Костянтин Галлер, Андрій Казбирюк, Григорій Львовський, Григорій Маренич та інші. І. М. Ямпольський у «Музичній енциклопедії» відзначав, що Заремба першим у Росії почав викладати теорію музики російською мовою; його лекції вирізнялися живістю й образністю, водночас естетичним поглядам був властивий консерватизм, а теоретичні висловлювання нерідко набували релігійного забарвлення, що стало об’єктом сатири М. П. Мусоргського в «Райку».

Після директорства деякий час жив за кордоном. Наприкінці 1878 року його вразив параліч; він помер 27 березня (8 квітня) 1879 року. Похований на Волковому лютеранському кладовищі (ділянка 23); твердження про нібито втрату могили є помилковим.

Connections

This figure has 6 connections in the art history graph.