Ніна Ємельянова

Ніна Петрівна Ємельянова (16 [29] листопада 1912 — 2 лютого 1998) — радянська піаністка, педагог, музикознавець, народна артистка РРФСР (1966). Народилася 16 (29) листопада 1912 року в місті Новоукраїнка Херсонської губернії в родині лікаря-залізничника.

Музичну освіту здобувала у 1922–1929 роках у Ростові-на-Дону в Музичному технікумі (клас фортепіано Л. M. Ерман-Цейтліної). У 1935 році закінчила Московську консерваторію (клас фортепіано C. E. Фейнберга), а в 1938 році під його ж керівництвом — аспірантуру. У галузі камерного ансамблевого виконавства була ученицею В. В. Нечаєва.

З 1935 року активно виступала з концертами, гастролювала в багатьох зарубіжних країнах. Її репертуар включав монографічні програми, присвячені творчості Бетховена, Ф. Шопена (етюди та прелюдії), 24 прелюдії та 2 сонати для фортепіано С. В. Рахманінова, «Ісламей» М. О. Балакірєва, а також концерти для фортепіано з оркестром П. І. Чайковського та С. В. Рахманінова.

У роки Другої світової війни, у 1941–1944 роках, концертувала в госпіталях для поранених, виступала на радіо у спеціальних передачах за заявками фронтовиків та брала участь у поїздках із фронтовими концертними бригадами. 9 травня 1945 року брала участь у святковому концерті в Москві.

Виконавський стиль Ємельянової отримав високу оцінку. Критики Л. Григор'єв та Я. Платек у книзі «Сучасні піаністи» (1990) писали: «Інтерпретація Н. Ємельянової відрізняється змістовністю і пройнята вольовим началом. За багато років концертної діяльності піаністка накопичила багатий репертуар класичної та сучасної музики. У неї солідна техніка, кожна деталь виконання продумана».

Значну частину життя присвятила педагогічній діяльності. У 1938–1941 роках та з 1944 року викладала спеціальне фортепіано в Московській консерваторії (з 1960 року — професор). У 1955–1965 роках була деканом фортепіанного факультету, а в 1965–1976 роках — завідувачкою кафедри спеціального фортепіано. Серед її учнів були Л. Бобильов, А. Катц, Л. Лобкова, В. Муравський, Б. Петров, І. Плотнікова, Р. Хананіна, Л. Шишханова, Н. Іконому (Кіпр).

Була лауреаткою Всесоюзного конкурсу музикантів-виконавців (1935) та Міжнародного конкурсу імені Ф. Шопена у Варшаві (1937). Удостоєна звань Заслуженої артистки РРФСР (1946), Заслуженого діяча мистецтв РРФСР (1958) та Народної артистки РРФСР (1966). Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора (1960) та орденом «Знак Пошани» (1937).

У 1991 році вийшла на пенсію. Померла 2 лютого 1998 року в Москві. Похована на Хімкінському кладовищі.

Connections

This figure has 5 connections in the art history graph.