Петер фон Вінтер

Петер фон Вінтер — німецький оперний композитор, чия творчість поєднує стильові традиції Моцарта і Вебера. Народжений у Мангаймі та хрещений 28 серпня 1754 року, він походив із родини, де батько працював жандармом міського суду. З дитинства проявляв виняткові здібності: у десять років грав у придворному оркестрі не лише на скрипці, а й на контрабасі, а згодом був зарахований до оркестру як скрипаль і навіть диригував ним. Його музичними наставниками були Георг Фоглер, а також скрипалі Вільгельм Крамер і Таддеус Гампель.

З 1778 року Вінтер жив у Мюнхені, куди переїхав разом з оркестром. У цьому ж році він одружився з Маріанною Ґроссер. 1780–1782 років навчався у Відні в Антоніо Сальєрі, де вдруге зустрівся з Моцартом. У Мюнхені розпочав писати сценічні твори — спершу балети й мелодрами — і поступово став провідною фігурою придворного музичного життя, обійнявши посади віце-капельмейстера з 1787 року та капельмейстера з 1798-го.

Створив понад тридцять опер, багато з яких мали значний успіх. Його найпопулярнішим твором став зингшпіль «Перерване жертвоприношення» (1796), вокальний квартет з якого використав Бетовен у Семи варіаціях для фортепіано, WoO 75; існує також гіпотеза про використання тем Вінтера у 32 Варіаціях WoO 80. У Відні він написав і оперу «Лабіринт або Боротьба зі стихіями» (1798) на текст Е. Шиканедера, створену як продовження «Чарівної флейти» Моцарта.

Вінтер працював у різних країнах Європи, зокрема відвідав Лондон, де з успіхом поставив опери «La grotta di Calipso» (1803), «Il ratto di Proserpina» (1804) та «Zaira» (1805) на лібрето Лоренцо да Понте. Його опери звучали також у Берліні, Амстердамі, Парижі та Москві. У 1817 році він створив одну зі своїх найвідоміших пізніх опер — «Маометто», прем’єра якої відбулася в міланській Ла Скала. Остання опера композитора, «Співак і кравець», була представлена 1820 року в Мюнхені.

У 1811 році Вінтер заснував у Мюнхені Музичну академію, що згодом стала основою для Академічних концертів Баварського державного оркестру. 23 березня 1814 року, з нагоди п’ятдесятиріччя служби придворним музикантом, король Баварії Максиміліан I надав йому орден Цивільних заслуг Баварської корони та лицарське звання. Він був членом Паризької консерваторії та Шведської королівської музичної академії, викладав спів і 1825 року видав «Повну школу співу».

Петер фон Вінтер помер у Мюнхені 17 жовтня 1825 року. Після його смерті «Загальна музична газета» присвятила йому великий некролог, назвавши одного з найважливіших німецьких композиторів свого часу та митця на межі двох музичних епох.

Connections

This figure has 3 connections in the art history graph.