Пьєтро Парадизі

1707 — 1791
Born: Неаполь • Died: Венеція
IT
baroque classical

Пьєтро Доменіко Парадизі народився у 1707 році в Неаполі, що тоді входив до складу Королівства Неаполь. З ранніх років він виявляв схильність до музики та здобув ґрунтовну освіту під керівництвом видатного італійського композитора й педагога Нікола Антоніо Порпори. Уже на початку своєї кар’єри Парадизі почав активно працювати в оперному жанрі, який був надзвичайно популярним у тогочасній Італії.

У 1738 році він переїхав до Лукки, де відбулася прем’єра його першої опери «Олександр у Персії». Успіх цього твору став важливим етапом становлення молодого митця. Згодом композитор оселився у Венеції, одному з провідних музичних центрів Європи. Тут у 1740 році він створив та поставив ще дві опери — «Превратності долі» та «Змагання муз», що зміцнили його репутацію талановитого театрального композитора.

У 1746 році Парадизі вирушив до Лондона, де провів значну частину свого життя. У британській столиці він здобув визнання як клавесиніст і педагог, викладаючи гру на клавесині та композицію. Серед його учнів була майбутня всесвітньо відома оперна співачка Гертруда Елізабет Мара. В Лондоні відбулися прем’єри його опер «Фаетон» у 1747 році та «Сила кохання» у 1751 році.

Особливе місце в його творчості посідають 12 сонат для клавесина, написані у 1754 році. Найвідомішим твором з цього циклу стало аллегро з Сонати №6 Ля мажор, яке також відоме як «Токката Ля мажор». Цей твір став популярним серед клавесиністів і згодом увійшов до репертуару піаністів. Крім того, у Великій Британії Парадизі створив концерти для клавесина або органа та низку симфонічних композицій.

У 1770 році композитор продав збірку своїх рукописів музикознавцю Річарду Фіцвільяму, після чого повернувся до Італії. Останні роки життя він провів у Венеції, де продовжував творити та підтримувати зв’язки з музичним середовищем.

Пьєтро Доменіко Парадизі помер 25 серпня 1791 року у Венеції. Його творча спадщина охоплює сім опер, дванадцять сонат для клавесина та низку симфонічних творів, що засвідчують його значний внесок у розвиток клавесинного та оперного мистецтва XVIII століття.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.