Реджина Мінґотті

Реджина Мінґотті — італійсько-австрійська оперна співачка (сопрано), народилась 16 лютого 1722 року в Неаполі. Її батько, офіцер австрійської армії, невдовзі після її народження був переведений до Ґрацу, де невдовзі помер, і дівчину віддали на виховання дядькові. Саме він помістив її до монастиря урсулинок, де вона здобула першу музичну освіту, вивчаючи спів, сольфеджіо та основи гармонії. Вона досягла великих успіхів на сценах Німеччини, Іспанії, Франції, Британії та Італії, і стала першою жінкою-управителькою оперного театру в Лондоні. Вона навчалась у Нікола Порпори, увійшла в трупу П’єтро Мінґотті та згодом очолила її. Її талант і менеджерські здібності зробили її піонером музичного мистецтва XVIII століття. Померла 1 жовтня 1808 року в Нойбурзі-ан-дер-Донау.

У юності Мінґотті проявляла надзвичайну музичну сприйнятливість: у монастирі вона наполегливо просила навчити її співу та згодом опанувала клавесин, що стало важливою частиною її сценічної та камерної практики. Між 1743 і 1747 роками вона виступала в Гамбурзі, де вийшла заміж за імпресаріо П’єтро Мінґотті та разом із його трупою переїхала до Дрездена. Тут її помітив Порпора й сприяв укладенню контракту при дворі Августа III. Вона швидко набула слави, зокрема завдяки успіхам у партіях Глюка та Галуппі, а її акторська майстерність — особливо у чоловічих ролях — викликала широкий резонанс.

У Мадриді Мінґотті співала під керівництвом Фаринеллі, деякий час перебуваючи під суворими обмеженнями його придворної дисципліни. Після іспанського періоду вона виступала в Парижі та Лондоні, де стала великою зіркою, видавала власні пісні й навіть публікувала памфлети проти керівництва опери. Її відкрита критика призвела до звільнення директора театру, після чого вона особисто взяла керування трупою — подія, що викликала широкий розголос і зміцнила її статус як першої жінки в такій ролі у Великій Британії.

Після гастролей в Італії вона оселилася спершу в Мюнхені, а згодом у Нойбурзі. Мінґотті володіла німецькою, французькою та італійською мовами на рівні носія, вільно спілкувалася англійською та іспанською й розуміла латину. Вона також стала відомою як авторка вокальних творів, які видавала під власним ім’ям. Англійський музикознавець Чарльз Берні називав її «досконалою майстринею співу» та порівнював її музичний інтелект із рівнем найвидатніших композиторів свого часу.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.