Рогієр Міхаель

Рогієр Міхаель — франко-фламандський композитор, співак і придворний капельмейстер епохи пізнього Відродження. Свій шлях розпочав як хорист у Відні й Ґраці, навчався в Італії, з 1575 року служив у Дрездені, а з 1587 року очолював придворну капелу. У спадщині — гімни, мотети, дві збережені історичні композиції про Непорочне зачаття та Різдво; його стиль є перехідним між пізньою франко-фламандською школою та раннім німецьким бароко.

Міхаель народився приблизно 1553 року в Берґен-оп-Зомі та прибув до Відня в дитинстві разом із батьком Сімоном Міхаелем, відомим механіком і музикантом при Габсбурзькому дворі. Після початкової служби хористом у Відні та Ґраці він за порадою Аннібале Падовано продовжив навчання у Венеції в Андреа Ґабріелі (1569–1572), а повернувшись до Німеччини, працював тенором у Ансбахській придворній капелі. Завдяки рекомендації Емілії Саксонської був прийнятий до дрезденської капели, де його талант особисто оцінював курфюрст та капельмейстер Антоніо Сканделло.

У Дрездені Міхаель одружився 1578 року й мав сімох синів, з яких четверо стали композиторами, а Тобіас Міхаель згодом став кантором лейпцизької Томаської школи. Сам Рогієр був відомий як контральто з високим і шляхетним тембром, що відзначав Фрідріх Бойргауз. Серед його учнів були Йоганн Герман Шайн та Абрагам Генсреф, а його синів також прийняли до складу капели як хористів.

Після приходу до влади Йоганна Георга I у 1611 році більшість музикантів було звільнено, і Міхаеля частково усунули від обов’язків, хоча зберегли повну річну платню. Попри це він залишався активним при дворі й отримував додаткові кошти для утримання капельних хлопчиків. Після смерті його другої дружини Сара Петершман була похована в січні 1623 року, згадки про смерть Міхаеля не було, що свідчить про його життя принаймні до середини 1623 року.

Попри тривалу службу, загальний обсяг його творчої спадщини порівняно невеликий. Він поєднував поліфонічний stile antico з новим італійським мадриґальним стилем, що вирізнявся короткими ритмічними тривалостями. Його учні значною мірою перейняли ці риси. Серед важливих творів — інтрᴏїт з 1603 року, весільні композиції, псалом 116 для збірки Буркхарда Ґросмана (1623), а також втрачені пасії за Матвієм і, ймовірно, Лукою. Його наративні твори стали містком між традицією Сканделло та Гайнріха Шютца, впливаючи на розвиток німецької духовної музики XVII століття.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.