Самуїл Фейнберг

Самуїл Євгенович Фейнберг (26 травня 1890, Одеса — 22 жовтня 1962, Москва) — російський і радянський піаніст, музичний педагог і композитор. Мав звання заслуженого діяча мистецтв РРФСР (1937), був лауреатом Сталінської премії другого ступеня (1946).

Народився в Одесі в родині юриста Ісрула-Ейгена Ілліча Фейнберга та Анни Акимівни Рабінович. У 1894 році разом із сім’єю переїхав до Москви. Першою його педагогинею стала Софія Абрамівна Гуревич; згодом навчався у А. Ф. Єнсена, а пізніше був учнем О. Б. Гольденвейзера (фортепіано) та М. С. Жиляєва (композиція).

Московську консерваторію закінчив 1911 року, підготувавши до виконання всі 48 прелюдій і фуг з циклу Й. С. Баха «Добре темперований клавір»; через пів століття він повністю записав цей твір. Після початку Першої світової війни був призваний до армії, однак перехворів на черевний тиф і 1915 року був демобілізований, після чого повернувся до концертної діяльності.

У 1920-х роках гастролював в Італії та Німеччині, де його виконавська майстерність і музикальність справляли сильне враження на публіку. Він відвідував музичні вечори («середи») у квартирі П. А. Ламма при Московській консерваторії. З 1922 року Фейнберг був професором Московської консерваторії імені П. І. Чайковського, а з 1936 року очолював кафедру.

Як піаніст Фейнберг був близький до О. М. Скрябіна й став помітним виконавцем його музики. У його виконанні вперше прозвучала низка творів С. С. Прокоф’єва, М. Я. Мясковського та інших вітчизняних авторів; також у його репертуарі були твори Й. С. Баха, В. А. Моцарта, Л. ван Бетховена, Ф. Шопена, Р. Шумана.

Композиторську діяльність розпочав із 11 років. Найзначніші його твори — три концерти для фортепіано з оркестром (1931, 1944, 1947) та 12 фортепіанних сонат (1915–1962), серед яких особливо популярною є шоста. Концерт № 3 записав піаніст В. В. Бунін; сонату для скрипки й фортепіано — І. Тен-Берг і М. Шефер.

Значну роль у популяризації спадщини Фейнберга відіграли аудіозаписи: французький піаніст Крістоф Сіродо записав шість сонат (інші шість — Ніколаос Самалтанос), низку сольних п’єс, альбом пісень (із фінськими вокалістами Рііттою-Майєю Ахонен і Самі Луттіненом), а також у концертному виконанні — концерт № 1 з Гельсінкським філармонічним оркестром під орудою Лейфа Сегерстама.

Фейнберг був також автором праць про виконавське мистецтво, зокрема монографії «Піанізм як мистецтво» (1965; друге видання 1969) та статей, зібраних у книзі «Доля музичної форми» (1984). Як педагог він виховав цілу плеяду піаністів у Московській консерваторії, серед яких Віктор Мержанов, Володимир Натанссон, Валерія Варшавська, Ніна Ємельянова, Віктор Бунін, Леонід Зюзін, Тетяна Євтодьєва, Людмила Рощина, Зінаїда Ігнатьєва та інші.

За видатні заслуги у сфері музичної освіти й творчості був відзначений двома орденами Трудового Червоного Прапора (1937, 1946), а 1946 року отримав Сталінську премію другого ступеня за концерт для фортепіано з оркестром. Помер у Москві 22 жовтня 1962 року; похований на Головінському кладовищі.

Connections

This figure has 7 connections in the art history graph.