Зігфрід Вагнер

Зігфрід Вагнер — німецький диригент і композитор, син видатного композитора Ріхарда Вагнера та його другої дружини Козіми, онук Ференца Ліста. Протягом 1908—1930 років він був керівником Вагнерівського фестивалю в Байройті.

Зігфрід був третьою дитиною в родині. Спочатку він планував стати архітектором, але згодом звернувся до музики, значною мірою завдяки впливу піаніста Клемента Гарріса, з яким він познайомився у 1892 році та здійснив навколосвітню подорож. Серед вчителів Вагнера були Енгельберт Гумпердінк, Фелікс Мотль та Генріх Штейн. Диригентський дебют музиканта відбувся у 1893 році.

У 1906 році Козіма Вагнер передала синові керівництво Байройтським фестивалем, офіційно він обійняв посаду в 1908 році. Зігфрід проявив себе як талановитий адміністратор, диригент і режисер. Він впроваджував технічні інновації, зокрема можливості освітлення у постановці «Парсіфаля» 1911 року, та здійснив нові постановки опер «Нюрнберзькі мейстерзінгери», «Летючий голландець», «Трістан та Ізольда» і «Тангейзер». У 1923 році він провів концертне турне Америкою для збору коштів на перший післявоєнний фестиваль.

Зігфрід Вагнер є автором 17 опер на казкові сюжети, лібрето до яких він писав сам за прикладом батька, а також низки інструментальних творів. Його опера «Нероба» (Der Bärenhäuter) мала великий успіх і була поставлена у Віденській придворній опері під керівництвом Густава Малера. Втім, загалом творчість Зігфріда Вагнера залишається маловідомою за межами Німеччини.

Композитор помер у 1930 році від інфаркту, що стався під час репетиції. Його сини Віланд і Вольфганг керували Байройтським фестивалем після Другої світової війни.

Connections

This figure has 3 connections in the art history graph.