Сигізмунд Блуменфельд

Сигізмунд Михайлович Блуменфельд (13 травня 1852, Одеса — 12 лютого 1920, Петроград) — російський композитор, співак, піаніст і музичний педагог. Він був братом Фелікса Блуменфельда.

За порадою П. І. Чайковського вступив до Московської консерваторії, де навчався вокалу у Дж. Гальвані та гри на фортепіано у Е. Лангера. Згодом жив і працював у Санкт-Петербурзі, зблизився з М. А. Римським-Корсаковим і А. К. Глазуновим та здобув відомість насамперед як акомпаніатор.

Високо оцінював обох Блуменфельдів В. В. Стасов, який писав, що «Сигізмунд <…> співає майже так, як Фелікс грає». У 1906 році в Санкт-Петербурзі урочисто відзначили 35-річчя його музичної діяльності, а шанувальники на чолі зі Стасовим піднесли йому складену Стасовим вітальну адресу.

У 1918—1920 роках Блуменфельд був хранителем музею імені М. І. Глінки при Петроградській консерваторії. У творчості композитора провідне місце посідали романси: перші з них були видані 1871 року, а загалом він написав понад 60 романсів; також видав невеликі фортепіанні п’єси, дві п’єси для віолончелі та здійснив деякі переложення. Окрім композиторської діяльності, опублікував статтю «Нова (природна) система Густава Нейгауза» («РМГ», 1910, № 3).

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.