Тереса Карреньо

Марія Тереса Карреньо Гарсія де Сена була видатною венесуельсько-американською піаністкою та композиторкою, яку сучасники називали королевою та Валькірією фортепіано. Вона народилася в музичній та літературній родині, що значною мірою визначило її подальшу долю. Її ранні здібності вразили суспільство настільки, що Джордж Бернард Шоу назвав її «другою Арабеллою Годдард», підкреслюючи масштаб її таланту.

У 1862 році родина Карреньо переїхала до США, де її головним учителем став Луї Моро Готшалк, один із найвідоміших піаністів свого часу. Вже у десятирічному віці вона дебютувала з Бостонським симфонічним оркестром і навіть виступила в Білому домі перед президентом Авраамом Лінкольном, що стало важливою віхою в її ранній кар’єрі.

З 1866 року Марія Тереса жила переважно в Парижі, де познайомилася з Шарлем Гуно та Джоаккіно Россіні, а також брала уроки у Антона Рубінштейна та грала разом із Ференцом Лістом. У цей період вона також вийшла заміж за скрипаля Еміля Соре. Париж став містом, де формувалася її європейська кар’єра та розширювалося творче коло спілкування.

У 1874 році Карреньо повернулася до США й деякий час намагалася розвивати себе як оперна співачка. У 1876 році вона познайомилася з тенором Джованні Тальяпьєтрою під час постановки «Дон Жуана» Моцарта, де співала партію Церліни, і згодом вступила з ним у другий шлюб. Разом подружжя створило власну оперну трупу, з якою у 1885—1887 роках вирушило на гастролі до Венесуели.

Невдача гастролей на батьківщині композиторки спричинила напруження у стосунках між подружжям, що завершилося розлученням. У 1889 році Карреньо знову вирушила до Європи, де її гастролі в Німеччині мали великий успіх. Саме там вона вийшла заміж утретє — за композитора та піаніста Ежена д’Альбера, що стало новим етапом у її творчій і особистій біографії.

Протягом своєї кар’єри Марія Тереса Карреньо багато гастролювала світом, виступаючи в найбільших містах Європи, Північної та Південної Америки, а також Австралії та Африки. У 1891 році вона відвідала Санкт-Петербург, столицю Російської імперії, де її майстерність також була високо оцінена.

Останні роки життя Карреньо знову провела в Америці, продовжуючи активну концертну діяльність. У 1917 році, під час гастролей на Кубі, вона відчула серйозне погіршення здоров’я і невдовзі після повернення до Нью-Йорка померла. Її похорон став значною подією музичного світу, зібравши видатних музикантів, серед яких були Ігнац Падеревський, Вальтер Дамрош, Франц Кнайзель і Міша Ельман.

Композиторська спадщина Марії Тереси Карреньо включає близько сорока творів для фортепіано, вокальної та камерної музики. Її композиції довгий час залишалися маловідомими, доки у 2013 році піаністка Александра Елер не здійснила перший повний запис її фортепіанних п’єс, привернувши нову увагу до її творчості.

Сьогодні ім’я Марії Тереси Карреньо шанують на її батьківщині у Венесуелі — у Каракасі діє Фонд Тереси Карреньо та театр, названий на її честь. Її внесок у світову музичну культуру залишається вагомим, а її постать продовжує надихати нові покоління музикантів.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.