Томазо Альбіноні
Томазо Джованні Альбіноні був видатним венеційським композитором і скрипалем доби бароко, народженим 8 червня 1671 року у Венеції. Він походив із заможної патриціанської родини, будучи сином купця Антоніо Альбіноні. Незважаючи на свій соціальний статус, композитор обрав шлях професійного музиканта й отримав освіту зі скрипки та співу. Однак про його особисте життя збереглося відносно мало відомостей, що пов’язано з браком документів того часу.
Перші твори Альбіноні датуються 1690-ми роками, і вже в 1694 році він присвятив свій Opus 1 кардиналу П’єтро Оттобоні, одному з найвпливовіших музичних меценатів Риму. У цьому ж році у Венеції була поставлена його перша опера «Ценобія, королева пальміренців». У 1700 році композитор став скрипалем при дворі герцога Мантуї Фернандо Карло, якому присвятив Opus 2. Популярність приніс йому і Opus 3, присвячений Фердинанду III, великому герцогу Тосканському.
Життєвим поворотом для Альбіноні став 1705 рік, коли він одружився. Свідком на весіллі був капельмейстер собору Святого Марка Антоніно Біффі, можливо, друг композитора. Подружжя мало шістьох дітей, хоча їхні імена не збереглися. Після одруження Альбіноні певний час жив у Вероні, а також перебував у Флоренції, де в 1703 році була виконана його опера «Гризельда». Хоча Альбіноні був успішним і відомим автором опер, він ніколи не прагнув зайняти офіційної посади у церковних чи придворних інституціях, на відміну від багатьох своїх сучасників. Його фінансова незалежність дозволяла йому працювати самостійно та створювати музику у власному темпі.
Як оперний композитор Альбіноні здобув широку славу в різних містах Італії — Венеції, Генуї, Болоньї, Мантуї, Удине, П'яченці та Неаполі. Він написав близько 50 опер, з яких 28 були поставлені у Венеції. Сам композитор стверджував, що створив понад 80 опер. Він також бував у Німеччині, де його майстерність оцінили настільки високо, що 1722 року йому доручили написати й виконати оперу на весілля курпринца Карла Альберта в Мюнхені. На жаль, значна частина його оперної спадщини втрачена, зокрема велика колекція рукописів загинула у Дрезденській бібліотеці під час бомбардувань 1944 року.
Поряд з оперною творчістю Альбіноні активно працював у галузі інструментальної музики. До 1705 року він писав переважно тріо-сонати та скрипкові концерти, а пізніше зосередився на соло-сонатах і особливо на концертах для гобоя. Він став першим відомим італійським композитором, який застосував гобой як солюючий інструмент у концертах і видав такі твори друком. Його опуси 7 і 9 стали першими друкованими гобойними концертами в Європі та вплинули на розвиток цього жанру. Усього Альбіноні створив 99 сонат, 59 концертів і 9 симфоній, а дев’ять його інструментальних збірок були опубліковані в Італії, Амстердамі та Лондоні. Музика Альбіноні привертала увагу Йоганна Себастьяна Баха, який використав теми композитора у своїх фугах та застосовував його басові лінії під час навчання учнів гармонії.
У 1722 році курфюрст Баварії Максиміліан II запросив Альбіноні керувати своєю оперною трупою після того, як композитор присвятив йому цикл із 12 сонат. Проте після середини 1720-х років відомостей про життя композитора майже не збереглося. У 1742 році у Франції було опубліковано збірку його скрипкових сонат, що спершу змусило дослідників вважати, ніби він уже тоді був помер. Однак пізніші джерела встановили, що композитор жив у Венеції у відносній безвідомості. Відомо також, що з 1711 року він перестав підписувати свої твори як «венеціанський дилетант» і почав позначати себе «musico di violino», підкреслюючи професійний статус.
Томазо Альбіноні помер 17 січня 1751 року у Венеції, ймовірно від ускладнень, пов’язаних із цукровим діабетом. Уже після його смерті особливу популярність отримало так зване «Адажіо соль-мінор», яке, за думкою більшості музикознавців, повністю належить перу Ремо Джадзотто, першого біографа композитора. Утім, у XXI столітті з’явилися свідчення про існування фрагмента дрезденського походження, що нібито став основою для композиції Джадзотто. Незважаючи на суперечливе походження, цей твір став одним із найвідоміших музичних творів XX століття, часто використовується у фільмах, телепрограмах і траурних церемоніях, а під час облоги Сараєва віолончеліст Ведран Смайлович грав його серед руїн, що зробило твір символом скорботи й стійкості. Ім’ям Альбіноні також названо астероїд 7903, що підкреслює тривалу культурну й історичну значущість його спадщини.
Connections
This figure has 1 connection in the art history graph.