Вадим Борисовський

Вадим Васильович Борисовський — видатний радянський альтист, виконавець на віолі д'амур, педагог та професор Московської консерваторії. Він вважається основоположником радянської школи гри на альті та відіграв вирішальну роль у становленні репутації альта як повноправного сольного інструмента. У 1965 році був удостоєний звання Народного артиста РРФСР.

Народився у Москві в родині нащадків заможних купецьких родів Смирнових та Бостанжогло. Отримавши блискучу освіту та володіючи кількома мовами, він спочатку вступив на медичний факультет, але любов до музики переважила. У 1918 році вступив до Московської консерваторії, де згодом перейшов у клас альта Володимира Бакалейникова. У 1922 році Борисовський став першим в історії консерваторії випускником, який закінчив її саме як альтист, причому його ім'я було занесено на мармурову дошку пошани.

Значну частину творчого життя музикант присвятив грі у Струнному квартеті Московської консерваторії (пізніше — Квартет імені Бетховена), де він незмінно виконував партію альта з 1923 по 1964 рік. У складі цього колективу він став лауреатом Сталінської премії першого ступеня, вів детальний щоденник роботи квартету та успішно гастролював, зокрема в Німеччині, де отримав визнання критиків.

Педагогічна діяльність Борисовського тривала багато десятиліть. З 1925 року він викладав у консерваторії, а з 1935 року отримав звання професора. Незважаючи на ідеологічний тиск у 1930-х роках та тимчасове закриття класу альта, він продовжував виховувати учнів. З 1959 по 1972 рік очолював кафедру альта та арфи. Серед його вихованців — такі відомі музиканти, як Рудольф Баршай та Федір Дружинін.

Важливим внеском у музичну науку стала співпраця Борисовського з німецьким музикознавцем Вільгельмом Альтманом, з яким вони уклали перший в історії каталог творів для альта та віоли д'амур (1937). Це видання спричинило політичні нападки на музиканта в радянській пресі, проте від серйозних репресій його врятувало заступництво В'ячеслава Молотова.

Борисовський підтримував тісні творчі зв'язки з видатними композиторами. Пауль Гіндеміт високо цінував його майстерність, називаючи «головою Світового союзу альтистів». Особлива дружба пов'язувала його з Дмитром Шостаковичем: Борисовський брав участь у прем'єрах майже всіх його квартетів, а композитор присвятив йому свій Тринадцятий квартет із розгорнутою партією сольного альта.

Як соліст та редактор, Борисовський значно збагатив альтовий репертуар. Він відредагував та переклав для альта понад 300 творів, включаючи сонати Рахманінова та М'ясковського. Справжнім відкриттям стало відродження ним незавершеної альтової сонати Михайла Глінки, яку він дописав та ввів у концертну практику. Також він стояв біля витоків відродження старовинної музики в СРСР, активно пропагуючи гру на віолі д'амур.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.