Ван Кліберн

Ван Кліберн (повне ім'я Гарві Лаван Кліберн-молодший) — видатний американський піаніст, який здобув всесвітню славу як перший переможець Міжнародного конкурсу імені Чайковського в 1958 році. Він активно гастролював як у США, так і за кордоном, виступаючи перед королівськими особами та головами держав, включаючи всіх президентів США від Дуайта Ейзенхауера до Барака Обами. Кліберн став першим виконавцем класичної музики, чий альбом отримав платиновий статус: було продано понад мільйон примірників його запису Першого фортепіанного концерту Чайковського.

Перші уроки гри на фортепіано він отримав у віці трьох років від своєї матері, учениці Артура Фрідхайма. Коли Кліберну було шість років, родина переїхала до Техасу, де у тринадцять років він виграв конкурс, а незабаром дебютував у Карнегі-холі. У 1951 році вступив до Джульярдської школи в клас Розіни Левіної. У наступні роки здобув низку нагород на престижних конкурсах, зокрема перше місце на Конкурсі імені Левентрітта у 1954 році.

Світове визнання прийшло до піаніста після сенсаційної перемоги на першому Міжнародному конкурсі імені Чайковського в Москві в 1958 році. Молодий музикант завоював симпатії як членів журі, так і московської публіки, яку підкорив поєднанням віртуозної свободи, стриманої могутності виконання та глибоким розумінням духу російської музики. Ця подія стала знаковою, оскільки відбувалася у розпал Холодної війни. Після повернення на батьківщину Кліберну влаштували пишний прийом; він фактично став одним із символів епохи «відлиги».

З 1962 року у Форт-Верті (Техас) проводиться Конкурс піаністів імені Вана Кліберна. Музикант продовжував концертувати та записуватися до середини 1970-х років, проте згодом його успіх дещо зменшився через обмеженість репертуару та відсутність творчого зростання. У 1978 році, після смерті батька, він практично повністю припинив концертну діяльність. Повернення на сцену відбулося у 1987 році виступом у Білому домі, а згодом у Карнегі-холі з нагоди сторіччя залу.

Ван Кліберн підтримував тісні зв'язки з музичним світом до кінця життя, зокрема фінансував програму підтримки юних талантів «Нові імена». У 2004 році він відвідав Москву з гастролями на честь свого 70-річчя, а у 2011 році очолював журі конкурсу піаністів на Міжнародному конкурсі імені Чайковського. Піаніст пішов з життя 27 лютого 2013 року у віці 78 років від саркоми кістки. За свій внесок у культуру був удостоєний багатьох нагород, включаючи Президентську медаль Свободи, Національну медаль США в галузі мистецтв та російський Орден Дружби.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.