Василь Прокунін

Василь Павлович Прокунін (16 [28] січня 1848, Сосновка, Моршанський повіт, Тамбовська губернія — 1 [14] травня 1910, Москва) — російський музичний фольклорист, композитор і педагог. Був братом М. П. Прокуніна та двоюрідним братом А. Ф. Лавдовської.

Народився в родині власника хімічного підприємства Павла Демидовича Прокуніна та його дружини Юлії Павлівни. Зазначалося, що музикою займався з Теодором Гравертом, чоловіком сестри батька.

Навчався на юридичному факультеті Московського університету, після чого вступив до Московської консерваторії. У 1872—1877 роках вивчав композицію у П. І. Чайковського та фортепіано у М. Г. Рубінштейна.

Після закінчення консерваторії за рекомендацією Чайковського обійняв посаду піаніста-концертмейстера в Одеському оперному театрі. Згодом викладав у музичній школі Н. А. Муромцевої та в інших навчальних закладах Москви; з 1890 року працював у Миколаївському сирітському інституті. Серед його учнів був О. Б. Гольденвейзер.

На межі 1860-х—1870-х років розпочав збирання російських народних пісень, переважно в Тамбовській і Московській губерніях. У 1872—1873 роках видав збірник «Російські народні пісні для одного голосу з супроводом фортепіано» (вип. 1—2) під редакцією П. І. Чайковського у нотодрукарні П. І. Юргенсона, що став вагомим внеском у російську музичну етнографію. Збірник високо оцінили Чайковський і М. А. Римський-Корсаков; останній використав кілька пісень в опері «Снігуронька». У 1928 році збірник було перевидано.

У 1889 році спільно з Н. М. Лопатіним опублікував «Збірник російських народних ліричних пісень», де Прокуніну належала друга музична частина. Це видання стало важливим етапом в освоєнні принципів російського народного багатоголосся: у новому підході він відмовився від акордової гармонізаційної обробки, притаманної першому збірнику, та застосував контрапунктичний супровід з елементами гетерофонії.

Як композитор є автором кількох романсів на слова О. В. Кольцова («В полі вітер віє», «Втеча», «Світить сонечко»), а також на тексти О. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова («Виходжу один я на дорогу»), О. Ф. Мерзлякова («Серед долини рівної») та інших поетів; частина цих творів була опублікована у 1871 році.

Помер у Москві 1 (14) травня 1910 року. Окрім музики, захоплювався ентомологією; після його смерті 1910 року колекцію метеликів передали до Зоологічного музею Московського державного університету.

Connections

This figure has 3 connections in the art history graph.