Віссаріон Шебалін

Віссаріон Якович Шебалін народився 29 травня (11 червня) 1902 року в Омську в родині викладача математики Омської гімназії Якова Васильовича Шебаліна та домогосподарки Аполлінарії Аполлонівни Шебаліної. Його батько також працював вихователем та вчителем музики в Омському середньому сільськогосподарському училищі, де організував співочий хор з ансамблем музичних інструментів. Систематичну музичну освіту Віссаріон Якович почав здобувати в десятирічному віці у фортепіанних класах омського відділення Російського музичного товариства. Після закінчення гімназії у 1919 році він вступив на агрономічний факультет Сибірського інституту сільського господарства та промисловості, де навчався півтора року.

У 1921 році Шебалін написав свій перший твір — «Скерцо для великого оркестру», а також кілька фортепіанних п'єс. Він входив до футуристичної літературно-мистецької групи «Червона трійка» (1921–1922) разом з В. Уфімцевим та Л. М. Мартиновим. У 1921–1923 роках навчався в Омському музичному училищі по класу композиції у М. І. Невітова та по класу фортепіано у Б. Медведєва. У 1923–1928 роках продовжив навчання в Московській державній консерваторії імені П. І. Чайковського по класу композиції у М. Я. Мясковського та по класу рояля у М. М. Кувшинникова.

У 1920-х роках Шебалін був членом Асоціації сучасної музики; входив до неформального об'єднання московських музикантів, що гуртувалося навколо М. Я. Мясковського (так званий «Ламмовський гурток»). Він був близьким другом Д. Д. Шостаковича. З 1928 року викладав композицію в Московській консерваторії, а з 1942 по 1948 рік був її ректором. Його зняли з посади після постанови про боротьбу з формалізмом (щодо опери «Велика дружба» В. І. Мураделі), але згодом він повернувся до консерваторії та працював на кафедрі композиції.

Шебалін був видатним педагогом. Серед його учнів — найбільші композитори країни, такі як Т. М. Хренніков, О. Б. Фельцман, К. С. Хачатурян, Б. А. Чайковський, О. М. Пахмутова, Ю. М. Чичков, А. Ніколаєв, В. Торміс, Е. В. Денисов, С. А. Губайдуліна, Б. А. Мокроусов та інші.

Композитор працював практично у всіх основних жанрах, зокрема створив багато музики до драматичних вистав, радіопостановок та кінофільмів. Серед драматичних вистав, до яких Шебалін написав музику, — драматичний памфлет Самуїла Годінера «Джим Куперкоп». Особливо виділяються його опера «Приборкання норовливої» за В. Шекспіром (1957), хори без супроводу на вірші російських та радянських поетів, а також деякі романси. Свого часу помітною подією музичного життя стала його симфонія «Ленін» на вірші В. В. Маяковського (1931; друга редакція 1959).

Шебалін був одним із найкультурніших та найерудованіших музикантів свого покоління. Серйозність, інтелектуальність, певна академічність стилю зближують його з М. Я. Мясковським. Він блискуче завершив та інструментував незакінчену оперу М. П. Мусоргського «Сорочинський ярмарок», що сприяло її широкому поширенню. Також він працював над інструментуванням незавершеної опери Мусоргського «Саламбо». Шебалін відновив партитуру Симфонії на дві російські теми М. І. Глінки та створив власну редакцію опери С. С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм».

З 1935 року — професор, з 1941 року — доктор мистецтвознавства. Депутат ВР РРФСР 2-го скликання. Помер 29 травня 1963 року. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі. Його дружиною була Аліса Максимівна Губе, педіатр. У них було троє синів: Микола (сейсмолог), Дмитро (альтист, артист квартету імені Бородіна) та Микита (філолог-класик).

Connections

This figure has 4 connections in the art history graph.