Володимир Горовиць

Володимир Самойлович Горовиць — радянський і американський піаніст єврейського походження, визнаний одним із найвидатніших піаністів в історії музики. Він народився в Києві в родині інженера та піаністки. Музичну освіту здобув у Київському музичному училищі та консерваторії, навчаючись у В. Пухальського, С. Тарновського та Ф. Блуменфельда. Попри раннє бажання стати композитором, Горовиць обрав кар'єру піаніста, щоб фінансово підтримувати родину, яка втратила статки під час революції 1917 року.

Свій перший публічний концерт Горовиць дав у березні 1921 року в Києві. Згодом він почав активно гастролювати містами Радянського Союзу разом зі скрипалем Натаном Мільштейном. У цей період піаніст накопичив величезний репертуар, зокрема, виконавши понад 155 творів у серії з 20 концертів у Ленінграді. У 1925 році він отримав дозвіл на виїзд до Німеччини нібито для навчання, але вирішив не повертатися до СРСР. Слава в Європі прийшла до нього після блискучого виконання Першого фортепіанного концерту Чайковського в Гамбурзі.

У 1928 році відбувся тріумфальний дебют Горовиця в Карнегі-холі в Нью-Йорку, після чого він з успіхом гастролював містами Америки. У 1939 році він остаточно оселився в США, а в 1944 році отримав американське громадянство. Його дружиною стала Ванда Тосканіні, дочка відомого диригента Артуро Тосканіні. Під час Другої світової війни Горовиць давав благодійні концерти, збираючи рекордні суми на потреби військового відомства.

Кар'єра піаніста переривалася тривалими паузами. У 1953 році він припинив виступи на 12 років, повернувшись на сцену лише у 1965 році з легендарним концертом у Карнегі-холі. Ще одна перерва сталася у другій половині 1970-х років через проблеми зі здоров'ям. У 1986 році, після шістдесятирічної відсутності, Горовиць відвідав СРСР, давши історичні концерти в Москві та Ленінграді, які транслювалися провідними телекомпаніями світу.

Володимир Горовиць був представником романтичного стилю виконання, його називали «Королем Королів піаністів» та «останнім великим романтиком». Його гра вирізнялася поєднанням технічної досконалості та емоційної глибини, особливо у творах Ліста, Шопена, Моцарта та російських композиторів. Він був удостоєний понад двадцяти нагород «Греммі» та Національної медалі США в галузі мистецтв. Помер музикант у 1989 році в Нью-Йорку і був похований у Мілані.

Connections

This figure has 7 connections in the art history graph.