Володимир Крайнєв

Володимир Всеволодович Крайнєв — видатний радянський, російський та український піаніст, музичний педагог і громадський діяч. Він був удостоєний звань Народного артиста СРСР (1990) та Народного артиста України (1999), а також став лауреатом Державної премії СРСР та Державної премії РФ.

Народився у Красноярську, де його батьки-лікарі перебували в евакуації. Дитинство музиканта пройшло у Харкові, де він у п'ятирічному віці вступив до середньої спеціальної музичної школи при консерваторії. Професійну освіту продовжив у Центральній музичній школі при Московській консерваторії, а згодом закінчив і саму Московську консерваторію та аспірантуру по класу фортепіано у Генріха та Станіслава Нейгаузів.

З 1966 року Крайнєв був солістом Московської філармонії та вів активну концертну діяльність. Він став першим виконавцем присвяченого йому Концерту для фортепіано та струнних Альфреда Шнітке. У його репертуарі чільне місце займали твори Моцарта, Прокоф'єва, Мусоргського, Рахманінова, Шостаковича, Щедріна та інших композиторів.

Педагогічна діяльність піаніста була не менш плідною. З 1987 року він був професором Московської консерваторії, а з 1992 по 2011 рік викладав у Вищій школі музики і театру в Ганновері (Німеччина), виховавши цілу плеяду талановитих музикантів.

Володимир Крайнєв зробив величезний внесок у підтримку молодих талантів. Він був організатором фестивалю «Володимир Крайнєв запрошує» та Міжнародного конкурсу юних піаністів у Харкові, який став стартовим майданчиком для багатьох відомих виконавців, зокрема Ігоря Четуєва та Вадима Холоденка.

У 1994 році музикант створив у Москві Міжнародний благодійний фонд допомоги юним піаністам. Фонд надає підтримку майбутнім професіоналам, організовує гастролі та має філії у Ганновері, Парижі, Києві та Алмати. Крайнєв також був членом журі престижних міжнародних конкурсів у Лідсі, Лісабоні, Мюнхені, Токіо та інших містах.

Виконавська майстерність піаніста була відзначена високими нагородами на міжнародній арені. Він став лауреатом конкурсів у Лідсі та Лісабоні, а в 1970 році здобув перемогу (першу премію) на IV Міжнародному конкурсі імені П. І. Чайковського.

Життя Володимира Крайнєва обірвалося 29 квітня 2011 року в Ганновері через аневризму легеневої артерії. Урна з його прахом була похована на Ваганьковському кладовищі в Москві. Пам'ять про музиканта увічнена у назвах музичних шкіл та спеціальних призів на конкурсах.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.