Вітольд Малишевський

Вітольд Малишевський народився у Подільській губернії в родині Йосипа Малишевського, висланого з Варшави за участь у Польському повстанні 1863 року. Свою музичну освіту він розпочав у Тифлісі під керівництвом М. М. Іпполітова-Іванова. Згодом вивчав математику та медицину в Санкт-Петербурзі, проте вирішив присвятити себе музиці. У 1902 році закінчив Санкт-Петербурзьку консерваторію по класу композиції М. А. Римського-Корсакова та входив до відомого Бєляєвського гуртка.

З 1908 року Малишевський працював в Одесі, спершу як керівник музичних класів, а згодом як директор місцевого відділення Російського музичного товариства. У 1913 році він заснував Одеську консерваторію і став її першим директором. За короткий час йому вдалося вивести викладання у закладі на високий рівень. Окрім педагогічної та адміністративної діяльності, він активно виступав як диригент, зокрема в оперному жанрі.

У 1921 році, через несприйняття змін, викликаних революцією та громадянською війною, композитор емігрував до Польщі. У Варшаві він продовжив активну діяльність: викладав у Музичній школі ім. Шопена, очолював Варшавське музичне товариство та був головою журі Першого Міжнародного конкурсу піаністів ім. Фредеріка Шопена у 1927 році. З 1931 по 1939 рік був професором Варшавської консерваторії та працював у Міністерстві освіти Польщі.

Творчий доробок Малишевського включає опери-балети «Сирена» і «Борута», чотири симфонії, концерти для фортепіано, камерну музику та масштабні хорові твори, такі як «Missa pontificalis» і «Requiem». Серед його учнів були видатні музиканти, зокрема Вітольд Лютославський, Володимир Дукельський та Микола Вілінський. Незважаючи на значний внесок у музичну культуру, у Радянському Союзі ім'я Малишевського довгий час перебувало під забороною.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.