Юлій Іогансен

Юлій Іванович Іогансен (дат. Julius Ernst Christian Johannsen; 28 лютого 1826, Копенгаген — 14 [27] липня 1904, Лох’я, Нюландська губернія) — російський і данський музичний педагог і теоретик, за національністю датчанин. Він став однією з помітних постатей у розвитку музичної освіти в Санкт-Петербурзі та очолював Санкт-Петербурзьку консерваторію.

У 1844 році закінчив Копенгагенську гімназію. Грою на фортепіано займався з дев’яти років. Фахову освіту здобував у Лейпцизькій консерваторії, де навчався у Ігнаца Мошелеса (фортепіано) та Фелікса Мендельсона (композиція).

У 1848 році (за іншими даними — у 1856 році) переїхав до Санкт-Петербурга. З 1866 року був професором теорії композиції у Санкт-Петербурзькій консерваторії: спочатку викладав гармонію, згодом також контрапункт. У 1871–1891 роках обіймав посаду інспектора консерваторії, а в 1891–1897 роках був її директором, зарекомендувавши себе як умілий педагог і сильний адміністратор.

Під час його директорства в 1896 році відбувся переїзд консерваторії до нового приміщення — будівлі колишнього Великого театру, перебудованої архітектором В. В. Ніколя. Наприкінці 1860-х — на початку 1870-х років, поряд із викладацькою працею, Іогансен публікував музично-критичні статті в газеті «St. Petersburger Zeitung», а також писав романси й твори для вокального ансамблю, хору, оркестру та фортепіано.

Як педагог мав чимало визначних учнів, серед яких Н. А. Римський-Корсаков і А. К. Лядов. Написав кілька романсів і велику кількість фортепіанних п’єс, однак ці твори (романси та фортепіанні п’єси) залишилися в рукописах. Його «Підручник суворого контрапункту» було видано в Росії вже після смерті автора: згідно із заповітом, переклад з німецької та редакцію здійснив учень Іогансена, композитор Н. І. Казанлі.

Іогансен мав шістьох дітей, серед них архітектор Вільгельм, а також донька Люсі, яка вийшла заміж за Генріха ван Гільзе ван дер Пальса. Помер 14 липня о 10-й годині вечора в Лох’я-Палоніємі (Фінляндія). Похований у Санкт-Петербурзі на Новодівочому кладовищі.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.